Page 90 - 2585

виникати в результаті сильних гірських обвалів, підземних
ядерних вибухів, вулканічної діяльності тощо. Однак їх
масштаби, порівняно із землетрусами планетарного типу,
досить малі.
Вивченням землетрусів займається одна з геологічних
наук, яка називається сейсмологією. Всі явища, пов’язані з
виникненням і проявом землетрусів, називаються
сейсмічними явищами. Залежно від інтенсивності прояву, всі
сейсмічні явища поділяють на: мікросейсмічні (які можна
зареєструвати тільки за допомогою сейсмографів);
макросейсмічні (які вловлюються органами чуття людини);
мегасейсмічні (які супроводжуються значними порушеннями
в земній корі).
Землетруси належать до одних з найбільш поширених
явищ на нашій планеті. Щорічно на Землі відбуваються сотні
тисяч слабких поштовхів, тисячі більш значних поштовхів,
десятки сильних землетрусів і, в середньому, один
катастрофічний землетрус. При катастрофічному землетрусі
виникають власні коливання Землі - пульсації земної кулі з
періодом в десятки хвилин.
Землетруси на Землі локалізуються в певних ділянках,
утворюючи так звані сейсмічні області, сейсмічні зони і
сейсмічні смуги. Вони переважно пов'язані з областями і
зонами молодого рельєфоутворення, тобто з
геосинклінальними поясами. Як приклад, сейсмічною є
геосинклінальна смуга, яка простягається від Альп, через
Апенніни, Карпати, Крим, Кавказ до Гімалаїв.
Області Землі, в яких впродовж історичного часу (3-5
тис. років) не відбувалось ніяких ознак активності землетрусів
або вони проявлялися дуже рідко, мають назву асейсмічних
областей. Асейсмічні регіони належать до платформових
спокійних областей.
Причиною виникнення землетрусів є стрибкоподібне
вивільнення енергії у певному об'ємі Землі. Більша частина
зареєстрованих землетрусів має тектонічне походження.
Напруги, викликані тектонічними силами, накопичуються
протягом десятків і сотень років. Вивільнення енергії

89