Page 86 - 2585

Зміна швидкості і напряму руху земної поверхні
впливає на швидкість ерозії та на формування рельєфу. Нахил
рельєфу місцевості може ставати то крутішим, то пологішим.
У зв'язку з цим, епохи врізання водних потоків чергуються з
епохами бокової ерозії і розширення долин. Зміна ерозійних
режимів призводить до утворення в долинах відповідних
терас. В гірських регіонах більш давні річкові тераси
розташовані зазвичай вище від молодих, що вказує на
послідовне підняття хребта. Оскільки осьова частина хребта
переважно піднімається швидше, ніж окраїни, то поверхня
терас з часом набуває більш крутого нахилу. Всі тераси
переважно розходяться віялоподібно від підніжжя хребта до
його вершини.
Новітні тектонічні рухи вивчаються переважно
геоморфологічними методами, оскільки саме вони дають
найбільшу інформацію про створення основних рис сучасного
рельєфу земної поверхні. В областях низхідних вертикальних
рухів в межах внутрішніх краєвих морів і підводних окраїн
континентів про амплітуду і швидкість рухів можна судити на
основні товщини шару накопичених осадових гірських порід.
Сучасні коливні тектонічні рухи проявлялись в
історично осяжний час аж до сьогодення. Фіксуються вони в
опусканнях та підняттях ділянок земної кори, в утворенні
розривних порушень і зміщень по них, а також у формуванні
складчастих структур. В багатьох випадках вони піддаються
безпосереднім спостереженням та інструментальним вимірам.
Для визначення швидкості новітніх тектонічних рухів
застосовують декілька методів. Серед них, в першу чергу,
застосовується історичний метод, який базується на вивченні
ознак зміни положення давніх споруд відносно рівня моря;
метод історичних свідчень та археологічних даних. Геологічні
і геоморфологічні методи включають вивчення положення
берегової лінії, терас, фаціального складу і товщин сучасних
осадів, давніх денудаційних рівнів тощо.
З названих методів найбільш точним методом
визначення сучасних тектонічних рухів є геодезичний метод,
який базується на проведенні безпосередніх інструментальних

85