Page 94 - 2585

руйнувань, магнітуду, енергію, що виділяється, типові
приклади.
Залежно від глибини розташування гіпоцентру всі
землетруси поділяють на корові або поверхневі (до 50 км),
проміжні (50-100 км) і глибокі (понад 100 км). Характерним є
факт, що більша частина енергії виділяється при землетрусах,
вогнища яких розташовуються на глибинах, що не
перевищують декількох десятків кілометрів. При проміжних і
глибоких землетрусах виділення енергії значно менше в
зв'язку з тим, що гірські породи поглинають значну кількість
енергії землетрусу та його механічну силу.
Залежно від природи виникнення, всі землетруси
поділяються на чотири генетичні групи: 1 - тектонічні, 2 -
вулканічні, 3 - денудаційні, 4 - штучні.
Тектонічні землетруси найбільш широко
розповсюджені на Землі і становлять майже 95% від загальної
кількості землетрусів, що реєструються. Виникають вони при
швидкому розвантаженні механічних напруг через
переміщення окремих блоків літосфери. Тектонічні
землетруси можуть виникати на різних глибинах, а їх енергія і
сила можуть досягати 12 балів. Серед відомих типів
землетрусів - тектонічні, - найпотужніші й часто
супроводжуються найбільш катастрофічними явищами на
поверхні Землі.
Вулканічні землетруси пов'язані з районами активної
сучасної вулканічної діяльності. Вони охоплюють ділянки,
діаметр яких не перевищує 30-50 км, а ізосейсти
розміщуються навколо конусу вулкану майже
концентричними колами. Епіцентр вулканічних землетрусів
зазвичай співпадає з кратером вулкану, а гіпоцентр
розміщений на значній глибині під конусом вулкану. Слід
зазначити, що вулканічні землетруси, на відміну від
тектонічних, мають порівняно невелику енергію поштовхів та
незначну область поширення.
Головною причиною виникнення вулканічних
землетрусів є раптовий прорив магми у жерлі вулкану і
вибуховий викид газів, водяної пари та уламків гірських порід

93