Page 62 - 2575

мінімальну заробітну плату і політика профспілок. Дослідження Робінсон, як і американського
економіста Е.Чемберліна, стали етапними в переосмисленні не тільки дії ринкового механізму, але
й дій держави щодо захисту конкуренції.
Шумпетер Йозеф (1883–1950) – австрійський економіст і соціолог, професор Боннського і
Гарвардського університетів. Основні праці – “Теорія економічного розвитку” (1912),
“Капіталізм, соціалізм, демократія” (1942), “Історія економічного аналізу” (1954). Ефективна
конкуренція Шумпетера – це конкуренція нового типу, побудована на новаторстві. Вона не
пов’язана з традиційним ціноутворенням. Головним суб’єктом ефективної конкуренції є
підприємець-новатор, а її важливою умовою – монополізація виробництва, яка дозволяє нагро-
маджувати кошти для впровадження інноваційних програм. “Будь-яка успішна інновація веде до
монополії, а будь-яка монополія сприяє інновації”. Досконала конкуренція втрачає своє значення і
не може розглядатись як модель максимальної ефективності.

Змістовий модуль 2. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в сис-
темі світового господарства під впливом науково-технічної революції
(друга половина ХХ ст.).

Економічні причини Другої світової війни. Вплив військово – конверсійних факторів
на розвиток національних економік провідних країн Європи та США. Наприкінці 1930-х
років політичне напруження в Європі знову набуло критичного рівня. Відновивши сили після
“Великої депресії”, провідні країни прагнули нового територіального переділу світу на користь
власних монополій. Основні політико-економічні інтереси провідних країн того часу можна сфор-
мулювати так:
 Німеччина: військово-політичний реванш, захоплення джерел стратегічної сировини, ро-
дючих земель, ринків збуту;
 Великобританія, Франція, США: підсилення Німеччини з метою знищення нею СРСР, а
потім знищення ослабленої війною Німеччини;
 Японія: посилення воєнно-економічної присутності у Тихому та Індійському океанах, на
Далекому Сході, у країнах Південно-Східної Азії;
 СРСР: зміцнення Німеччини метою поділу із нею Східної Європи, а згодом експорт
соціалістичної революції в інші країни світу.
Цілком очевидним засобом реалізації зазначених інтересів стала війна, що розпочалася 1 ве-
ресня 1939 р.
Господарство практично усіх країн в період Другої світової війни можна охарактеризувати
як суцільна військова мобілізація. Проте державна політика істотно різнилася поміж країнами ви-
користовуваними для цього інструментами.
Німеччина:
 повне підпорядкування економіки державному регулюванню;
 запровадження карткової системи розподілу продуктів харчування та найнеобхідніших
товарів;
 прийняття плану мобілізації стратегічних ресурсів (нафти, вугілля, електроенергії; мета-
лу, продовольства);
 запровадження загальної трудової повинності спочатку для молоді, а потім і для решти
вікових груп населення;
 пограбування та використання ресурсів з окупованих територій;
 підвищення податкового тягаря (за роки війни зріс у 2,5 рази);
 збільшення внутрішніх позичок та кредитів, що істотно збільшувало і так великий дер-
жавний борг;
 грошова емісія, що призвела поряд з іншим до зростання інфляції (за роки війни досягла
600%).
Починаючи з 1943-1944 рр. в країні різко загострилося продовольче питання. Сільське гос-
подарство виявилося явно неспроможним забезпечити постійно зростаючі потреби фронту та тилу
навіть з урахуванням прямих грабунків продовольства на окупованих територіях. З осені 1944 р.
розпочалася загальна дезорганізація економіки, порушилась стабільність роботи транспорту, все
частіше промисловість виявлялась не спроможною виконати державні замовлення, що стало
однією з незаперечних причин поразки Німеччини у війні.
Великобританія:
 створення змішаних державно-капіталістичних компаній, що мали у своєму складі дер-
жавний капітал і діяли під державним контролем;
 стимулювання концентрації промисловості, адже воєнні замовлення надавалися лише
найбільшим фірмам (щоб забезпечити виконання цих замовлень, держава брала у свої руки
розподіл сировини, палива, енергії та забезпечувала насамперед ті фірми, які виконували воєнні
замовлення);

60