Page 61 - 2575

Практична цінність економічної теорії Дж. Кейнса була підтверджена в ході подолання кризи
1929-1933 рр.
Кейнсіанська модель опирається на несподівану тезу: не пропозиція створює попит, а попит
створює пропозицію. Саме підтримування, про що уже йшлося, ефективного сукупного попиту на
високому рівні дозволить забезпечити зростання доходів, розширення виробництва і повну
зайнятість населення.
Кейнсіанська модель грунтується на теорії мультиплікатора зайнятості, яка твердить: почат-
кове зростання інвестицій створює первинну зайнятість у галузях, в які було здійснено
інвестування; витрати додаткових працівників забезпечують розширення виробництва засобів
споживання і вторинну зайнятість; у свою чергу, зростання сукупного поиту за рахунок нових
працівників викличе ще певне зростання зайнятості і т.д. Так створюється ефект мультиплікатора
зайнятості. Саме з мультиплікатора зайнятості розпочав Кейнс свої дослідження. Математично
мультиплікатор зайнятості має такий вигляд:

Приріст зайнятості = мультиплікатор х приріст інвестицій

Виходячи із цього, можна зробити важливий висновок: приріс зайнятості визначає приріст
доходу і обсягу суспільного виробництва. Тобто, мультиплікатор зайнятості визначає простий
мультиплікатор, який розглядався вище, а теорія зайнятості є визначальною у кейнсіанській
концепції. Слід врахувати, що кейнсіанська модель зайнятості основним регулятором безробіття
вважає інфояцію, яка стимулює пропозицію грошей і, таким чином, збільшує ефективний попит.
Дана модель виходить з того, що в економіці може виникнути або езробіття, абоінфляція. Регу-
люючи рівень інфляції, можна регулювати рівень зайнятості, чим вищі в країні будуть темпи
інфляції,тим меншим має бути безробіття.
Теорії конкуренції Е. Чемберлена, Дж.Робінсон, Й. Шумпетера. Нові історичні обставини
та зрушення 20-30-х років, в першу чергу “Велика депресія”, поставили під сумнів основні посту-
лати неокласицизму та його вихідний принцип – принцип лібералізму. Остаточного удару завдали
кейнсіанці, які запропонували нову концепцію економічного розвитку. Послаблення позицій неок-
ласицизму як основи економічної політики зовсім не означало відмови від неокласичної ме-
одології аналізу економічних явищ.
У руслі перегляду неокласичної теорії ринку з’являються концепції, орієнтовані на
дослідження особливостей вільного ціноутворення за умов монополізації економіки. До них нале-
жать теорії недосконалої конкуренції Дж. Робінсон, монополістичної конкуренції Е. Чемберліна та
ефективної конкуренції Й. Шумпетера, автори яких доводять, що механізми саморегулювання за-
лишаються ефективними, що монополізація економіки не знищує конкуренції, а лише видозмінює
її.
Чемберлін Едвард (1899–1967) – американський економіст, професор Гарвардського
університету. Основні праці – “Теорія монополістичної конкуренції: ре орієнтація теорії
вартості” (1933), “На шляхах до більш загальної теорії вартості” (1957). Чемберлін виходить з
того, що “ринки в реальній дійсності більш чи менш недосконалі”. Він звертає увагу на
диференціацію продукції за умов монополізації виробництва. “Коли досягається певний рівень
диференціації, кожен продавець стає монополістом на свій власний продукт, але в той же час і
суб’єктом конкуренції з боку більш-менш досконалих субститутів. Оскільки кожен є
монополістом і одночасно конкурентом, ми можемо говорити про нього як про “конкуруючого
монополіста”, і з урахуванням особливих властивостей діючих тут сил – про “монополістичну
конкуренцію”. Чемберлин пов’язує монополію з “диференціацією продукту”, а конкуренцію – з
наявністю субститутів диференційованих продуктів. Він розглядає види нецінової та
недобросовісної конкуренції. Він формує нову модель ціноутворення, яка доповнює неокласичну.
Чемберлін одним з перших звернув увагу на збільшення числа ринкових структур і необхідність їх
аналізу, що потягло за собою перегляд усталених теоретичних уявлень про механізм
функціонування ринків, формування витрат і цін, взаємодію попиту і пропонування.
Джоан Робінсон – англійська економістка, автор теорії недосконалої конкуренції (основна
праця – “Економічна теорія недосконалої конкуренції”, 1933) акцентує увагу на монополії фі-
рми. Під “недосконалою конкуренцією” вона розуміє випадок конкуруючих монополістів. За умов
недосконалої конкуренції фірми виробляють менший обсяг продукції, ніж за умов досконалої кон-
куренції. Ціни зростають внаслідок змови між фірмами та обмеження доступу в галузь інших
фірм. Підвищення цін є джерелом монопольного прибутку, який завжди перевищує середню нор-
му. Це приводить до порушення законів ринку. Робінсон акцентує увагу й на тому, що в умовах
недосконалої конкуренції фірми не досягають оптимальних розмірів, отже, функціонують неефек-
тивно. Для вирішення цих проблем потрібно втручання держави.
Вона досліджує можливість використання ціни для впливу на попит і регулювання збуту
продукції, застосовуючи поняття “цінової дискримінації”. Нею розглядається не тільки
монополія продавця, але й монополія покупця на ринку – монопсонія. Наявністю монопсонії на
ринку праці Робинсон пояснює феномен експлуатації праці. Запобігти експлуатації, за якої
заробітна плата виявляється нижчою за граничний продукт праці, може законодавство про
59