Page 20 - 177_

меті логістики - постачати продукцію належної якості, кількості, в потрібне місце,
потрібний час з найменшими затратами. Відрізняють логістичні системи двох
видів: «ті, що тягнуть» (англ. pull), і «ті, які штовхають» (англ. push).
Система «канбан» належить до класу «тих, що тягнуть». Необхідні
матеріали у необхідній кількості і в потрібний час «витягуються» в потрібне місце
працівниками, які перебувають на наступних етапах виробничого процесу. При
цьому засобом для передачі замовлення на виробництво і поставку є картка (у
перекладі на японську — канбан). Суть системи в тому, що між всіма
технологічно пов’язаними робочими місцями курсує оборотна тара, яка в один
бік їде з деталями, а в другий – з картками “канбан”, які по суті означають
замовлення на подальшу поставку тих або інших деталей. Коли на робоче місце
кінцевого збирання доводять інформацію про необхідність змінити обсяги чи
асортимент, на передостанні в технологічному ланцюжку робочі місця
відправляється тара з відповідними замовленнями. Робітники, що працюють на
передостанній стадії з огляду на наявні у них ресурси і отриманні замовлення
формують своє замовлення до передостанніх робочих місць і відправляють його
з тарою і т.д. Споживач— покупець готової продукції або наступна за технологічним
ланцюгом дільниця — диктує асортиментну програму виробникові. Конкретний
графік роботи підприємства відсутній і кожний попередній за технологічним
ланцюгом учасник виробничого процесу аж до співробітників закупівельних служб
дізнається про завдання, коли з наступної дільниці надходить замовлення,
оформлене у картці. Отже, зумовлений планом поставок графік робіт має тільки
дільниця кінцевого складання, яка «розкручує клубок інформації в зворотну
сторону». Інакше кажучи, графік роботи підприємства формується рухом карток,
тим самим даючи змогу виробництву враховувати зміни кон'юнктури ринку. На
практиці це означає, що продукція виготовляється і постачається споживачеві
«точно своєчасно». Готові вироби — до моменту продажу, комплектуючі та вузли
— до моменту складання готового виробу, окремі деталі — до моменту
складання вузлів, сировина та матеріали—до моменту виготовлення деталей.
Система «канбан» – це один з популярних японських методів
внутрішньовиробничої організації постачання деталей до робочих місць, який
дозволяє вирішити дві найважливіші задачі: мінімізувати внутрішньовиробничі
залишки і утворити простий і ефективний інформаційний потік, що дозволяв би
оперативно змінювати обсяги діяльності на кожному робочому місці у
відповідності з мінами загальних виробничих планів в умовах роботи з багатьма
послідовними виробничими операціями. На відміну від вітчизняної системи
внутрішньовиробничого постачання, яка “виштовхує” матеріали з складів у
виробництво згідно з планами, “канбан” “витягує” все необхідне для
виробництва., починаючи з фінішних робочих місць.
Таким чином, система управління “точно-вчасно” полягає в узгодженні
покупцем (споживачем) і постачальником графіків поставки з точністю до
години і хвилини з розрахунком на те, щоб покупець (переважно виробниче
підприємство) міг працювати без складу для вхідної продукції (сировини), тобто
доставлені партії відразу спрямовують у виробництво. Такий режим поставок

18