Page 56 - 169

*
що перебувають в околі точки (b ) або відповідно до (4.10) множину станів:
*
A  a .
a
Дослідження станів об’єкту ведеться шляхом багатократного здійснення
ідентифікаційних процедур. Знаходять або множину образів, або (якщо дана
характеристика зберігає свій стан (a)) множину прообразів станів (a), що
*
інтерпретуються як різні множини {A }.

4.2 Похибка адекватності моделі

При відтворенні характеристик змодельованих процесів виникають
відхилення реальних значень від значень отриманих на основі моделі, тобто
реалізована модель в більшості випадків описує реальний об’єкт з певною
похибкою.
Похибка адекватності моделі – похибка в описі даного явища, котра
виникає в наслідок недостатньої відповідності реалізованої моделі усім
особливостям отриманих результатів досліджень даного явища.
Адекватність моделі перевіряється шляхом співставлення похибок, що
характеризують точність реалізації моделі з похибками, які характеризують
точність вимірювання вихідної величини в заданих експериментальних точках.
Якщо кількість експериментальних точок є (n) в кожній з яких проведено
(v) дослідів, тоді величину яка характеризує точність реалізації моделі можна
визначити наступним чином:
n
y (
S e   v  ~ i  y ) 2
i
 i 1
де:
~ - середні значення експериментальних даних в i–тій точці
y
i
експерименту;
y - визначене на основі моделі значення вихідної величини в i–тій
i
точці експерименту.
Величина, яка характеризує похибки вимірювання вихідної величини
рівна:
n v
~
2
S D   y ( ij  y )
i
 i 1  j 1
де:
1 v
~
y i    y ij ;
v  i 1
y - значення вихідної величини в i–тому досліді, в якому проведено
ij
(v) паралельних вимірювань.
Величина дисперсії величини, що характеризує точність реалізації моделі
визначають:
S
S 2  e
e

1