Page 35 - 169
P. 35

Структурна і модульна автокореляційні моделі дають підвищену точність
               оцінки в наслідок більшої інформативності елементів суми.

                      Модель  еквівалентності  реалізується  на  базі  автокореляційна  функції
               еквівалентності, що забезпечує  високу  ефективність при оперативній обробці
               інформації,  за  рахунок  можливості  реалізації  її  з  найбільшою  швидкодією
               серед усіх кореляційних моделей:
                                                      1  n  
                                            F  xx  (  ) j     z  [ i x  ,x  ],                      (3.12)
                                                       n         i  i  j
                                                         i 1
               де:
                                            , приx  x   x    ,
                                          i        i    i  j
                       z i [x i , x i  j ]  z i                – функція “менше з двох”.
                                            x   j , при  x i   x i  j .
                                            i
                      Характерною  властивістю  моделі  є  те,  що  в  нульовій  точці  функція
               еквівалентності рівна математичному сподіванню:  F (                ) 0    M .
                                                                                          x
                                                                               xx
                      Модель  еквівалентності  можна  подати  в  модифікованому  вигляді
                                                                                                  
               замінивши функцію “менше з двох” ( z ) на функцію “більше з двох” ( z )
                                                      1  n  
                                            F  xx (  ) j     z  [ i x i , x i  j ].                (3.13)
                                                       n
                                                         i 1
                      Між  наведеними  оцінками  кореляційних  функцій  існують  аналітичні
               залежності, які для стаціонарних сигналів мають наступний вигляд:
                                                                    2
                                            K  xx ( j ) R  xx (  ) j   M ;
                                                                    x
                                                                  2
                                            C xx (  ) j   2 D   M   K xx (  ) j    2 D   R xx (   ) j ;
                                                           x
                                                                 x
                                                                                     x
                                                                      
                                            G xx (  ) j     2 M  x   F xx (   ) j ;               (3.14)
                                                        
                                                                        
                                                                       
                                                               
                                            F xx (  ) j   2M   F xx  (  ) j ,
                                                           x
               де:
                                            , якщоx   x   x    ,
                                          i          i    i   j
                       z i [x i , x i  j ]   z i    
                                            i
                                            x   j , якщо  x i   x i  j ,
               а також статистичні залежності:
                                    2
                                  G   (  ) j                1                               1           
                       (  ) j  1  xx   ;        (  ) j      P   (  ) j ;      (  ) j   sin   H  (   ) j ;
                      xx                 2       xx                xx           xx            2   xx    
                                  2                                                                
                                     x   x                  x  x
               де:   – коефіцієнт, що залежить від закону розподілу.
                      x
                      На практиці часто неможливо отримати ідеальні значення сигналів, які не
               мають  спотворень.  Більшість  сигналів  зазнають  впливу  завад  різної  природи,
               які  спричиняють  шуми.  Ці  шуми  переважно  мають  випадковий  характер  з
               нормальним законом розподілу.
                      Взаємокореляційні  моделі  характеризують  середньостатистичні  зв’язки
               між двома процесами  в часі.  Найчастіше в якості  одного з процесів  виступає
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40