Page 31 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ
P. 31

25

               індивідуальний стресовий поріг, тобто така його «доза», що дозволяє домогтися
               найкращого результату. Рівень стресу, відмінний від оптимального (вище або
               нижче його) не сприяє досягненню високого результату в змаганнях.
                        У визначенні причин, від яких залежить цей індивідуальний стресовий
               поріг,  думки  фахівців  розділилися.  Закордонні  психологи  вважають,  що  він
               визначається особливостями ендокринної регуляції; радянські учені вважають,
               що  індивідуальний  стресовий  поріг  обумовлений  у  першу  чергу
               розходженнями  у  властивостях  нервової  системи,  особливостями  особистості
               спортсменів.
                        Властивості  нервової  системи  і  темпераменту, як  було  показано  вище,
               впливають  на  психологічні  детермінанти  стресу  (труднощі,  активність
               мотивації  й  антиципація  погрози),  позначаються  на  прояві  індивідуальних  і
               особистісних якостей спортсменів. Виходить, вони обумовлюють у значній мірі
               походження і динаміку змагального стресу і його вплив на успішність виступу
               в змаганнях.
                        Вплив  стресу  на  рівень  досягнень  у  масовому  спорті.  Розглянемо
               результати  дослідження  впливу  стресу,  викликаного  участю  в  змаганнях,  на
               рівень  досягнень  спортсменів  у  плаванні  в  залежності  від  індивідуальних
               розходжень  по  властивостях  нервової  системи  (по  силі  нервової  системи  й
               урівноваженості нервових процесів).
                        Випробувані - плавці 15—19 років, всього 26 чоловік (майстрів спорту
               СРСР — 6, кандидатів у майстра спорту — 12, спортсменів I розряду — 8).
                        Для  того  щоб  визначити,  як  впливає  змагальний  стрес  (його  рівень
               визначався по показниках тремору й оцінки 10 - секундного інтервалу часу) на
               досягнення  спортсмена  в  конкретному  змаганні,  зіставлялися  результати
               спортсмена  в  змаганні  з  його  досягненням  на  контрольному  тренуванні.

               Результати  спортсмена  в  кожнім  виді  змагань  виражалися  у  відсотках.Це
               дозволяє  стверджувати:  успішність  діяльності  в  умовах  змагального  стресу
               обумовлена  насамперед  силою  нервової  системи.  Імовірно,  ситуація
               спортивних  змагань  не  була  стресовою  для  даної  типологічної  групи
               спортсменів, що і дозволило їм показати гарний результат. Чи не так це? Щоб
               підтвердити  чи  спростувати  це  припущення,  необхідно  простежити  за рівнем
               стресу в спортсменів кожної типологічної, що змагаються, групи. Оскільки про
               наявність  стресу  в  даній  ситуації  можна  судити  в  тому  випадку,  якщо
               показники  стресу  в  змаганні  статистично  значимо  відрізняються  від  фону,
               простежимо за їхньою зміною в спортсменів з різними властивостями нервової
               системи окремо для кожної типологічної групи й у всієї вибірки випробуваних
               у цілому.
                        Зміна  тремору  в  спортсменів  із  сильною  нервовою  системою  трохи
               більш  значна,  чим  у  «слабких»,  у  «урівноважених»  ледве  вище,  ніж  у
               «неврівноважених». По показнику «реакція на час» усі спортсмени схильні до
               недооцінки часу, тобто укорочують його в умовах змагань, але в «слабких» цей
               показник  змінюється  трохи  більше,  ніж  в  інших.  Таким  чином,  статистично
               значима зміна абсолютних показників стресу в умовах змагань у порівнянні з
               тлом у всіх спортсменів взагалі й у кожній типологічній групі окремо, говорить
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35