Page 31 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ
P. 31
25
індивідуальний стресовий поріг, тобто така його «доза», що дозволяє домогтися
найкращого результату. Рівень стресу, відмінний від оптимального (вище або
нижче його) не сприяє досягненню високого результату в змаганнях.
У визначенні причин, від яких залежить цей індивідуальний стресовий
поріг, думки фахівців розділилися. Закордонні психологи вважають, що він
визначається особливостями ендокринної регуляції; радянські учені вважають,
що індивідуальний стресовий поріг обумовлений у першу чергу
розходженнями у властивостях нервової системи, особливостями особистості
спортсменів.
Властивості нервової системи і темпераменту, як було показано вище,
впливають на психологічні детермінанти стресу (труднощі, активність
мотивації й антиципація погрози), позначаються на прояві індивідуальних і
особистісних якостей спортсменів. Виходить, вони обумовлюють у значній мірі
походження і динаміку змагального стресу і його вплив на успішність виступу
в змаганнях.
Вплив стресу на рівень досягнень у масовому спорті. Розглянемо
результати дослідження впливу стресу, викликаного участю в змаганнях, на
рівень досягнень спортсменів у плаванні в залежності від індивідуальних
розходжень по властивостях нервової системи (по силі нервової системи й
урівноваженості нервових процесів).
Випробувані - плавці 15—19 років, всього 26 чоловік (майстрів спорту
СРСР — 6, кандидатів у майстра спорту — 12, спортсменів I розряду — 8).
Для того щоб визначити, як впливає змагальний стрес (його рівень
визначався по показниках тремору й оцінки 10 - секундного інтервалу часу) на
досягнення спортсмена в конкретному змаганні, зіставлялися результати
спортсмена в змаганні з його досягненням на контрольному тренуванні.
Результати спортсмена в кожнім виді змагань виражалися у відсотках.Це
дозволяє стверджувати: успішність діяльності в умовах змагального стресу
обумовлена насамперед силою нервової системи. Імовірно, ситуація
спортивних змагань не була стресовою для даної типологічної групи
спортсменів, що і дозволило їм показати гарний результат. Чи не так це? Щоб
підтвердити чи спростувати це припущення, необхідно простежити за рівнем
стресу в спортсменів кожної типологічної, що змагаються, групи. Оскільки про
наявність стресу в даній ситуації можна судити в тому випадку, якщо
показники стресу в змаганні статистично значимо відрізняються від фону,
простежимо за їхньою зміною в спортсменів з різними властивостями нервової
системи окремо для кожної типологічної групи й у всієї вибірки випробуваних
у цілому.
Зміна тремору в спортсменів із сильною нервовою системою трохи
більш значна, чим у «слабких», у «урівноважених» ледве вище, ніж у
«неврівноважених». По показнику «реакція на час» усі спортсмени схильні до
недооцінки часу, тобто укорочують його в умовах змагань, але в «слабких» цей
показник змінюється трохи більше, ніж в інших. Таким чином, статистично
значима зміна абсолютних показників стресу в умовах змагань у порівнянні з
тлом у всіх спортсменів взагалі й у кожній типологічній групі окремо, говорить