Page 32 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ
P. 32

26

               про те, що стрес, викликаний участю в змаганнях, виникає у всіх випробуваних
               безвідносно  до  властивостей  їхньої  нервової  системи.  Якщо  простежити  за
               впливом  змагань  на  результати  плавців, тобто  порівняти  їх  з досягненнями  в
               тренуванні,  у  зв’язку  з  типологічними  ознаками,  виявиться,  що  в  змаганнях
               статистично значимо погіршують тренувальні результати тільки спортсмени зі
               слабкою нервовою системою. Отже, саме слабість нервової системи, а не рівень
               стресу  є  причиною  погіршення  в  змаганнях  спортивного  результату.  Ще
               відчутніше ця закономірність проявиться, якщо зіставити ступінь погіршення -
               поліпшення результату в змаганнях (у порівнянні з результатом на тренуванні),
               рівень  стресу  і  властивості  нервової  системи.  Зіставлення  коефіцієнтів
               кореляції  між  показниками  результату  в  змаганнях  і  рівня  стресу  окремо  в
               представників  кожної  групи  випробуваних  показало,  що  лише  в  групі
               «слабких»  така  залежність  є,  причому  негативна.  Це  значить,  що  чим  вище
               ступінь стресу, тим нижче рівень досягнень у змаганнях.
                        Таким  чином,  припущення  про  те,  що  результати  спортсменів  у
               змаганнях  тим  гірше,  чим  вище  ступінь  стресу,  справедливо  тільки  стосовно
               спортсменів зі слабкою нервовою системою.
                        Дослідження  діяльності  тих  самих  плавців,  проведене  в  динаміці,
               показало, що спортсмени із сильною і слабкою нервовою системою свої кращі
               результати показують при різному рівні стресу перед стартом.
                        Спортсмени зі слабкою нервовою системою кращі результати показують
                при відносно низькому стресі, а спортсмени із сильною нервовою системою —
                при  середньому  і  навіть  високому.  Отже,  низький  стрес  оптимальний  для
                перших, а не для других.
                        Ця  закономірність  підтвердилася  при  дослідженнях  в  інших  видах
               спорту. Так, А. И. Капустін відзначає, що високий рівень змагального стресу

               негативно  позначається  на  результатах  гімнастів  зі  слабкою  нервовою
               системою.  Гімнасти  із  сильною  нервовою  системою  виступають  в  умовах
               високого  стресу  найбільше  успішно.  Подібні  дані  були  отримані  в  художній
               гімнастиці.
                        Спортсменки  тривожні,  емоційно  збудливі  і  неімпульсивні  значимо
               погіршують результати, показані в тренуванні, а спортсменки з протилежними
               властивостями  темпераменту  в  змаганнях  тренувальні  результати  не
               погіршують.
                        Чим пояснити, що під впливом психічного стресу, викликаного участю в
               змаганнях, у спортсменів зі слабкою нервовою системою, тривожних, емоційно
               збудливих, неімпульсивних погіршуються показники діяльності? Імовірно, дані
               властивості  нервової  системи  і  темпераменту  визначають  оптимальний  і
               надмірний  рівень  стресу,  викликаного  участю  у  відповідальних  змаганнях.
               Саме  в  таких  умовах  у  цих  спортсменів  найбільше  чітко  виявляються
               властивості,  що  обумовлюють  зайву  нервозність,  тривогу,  надмірну
               відповідальність і активність, нерішучість, дискоординацию рухів, порушення
               м’язево-рухової чутливості і т.д., що і веде в кінцевому рахунку до зниження
               результатів.
                        Таким чином, властивості нервової системи і темпераменту в спортивній
   27   28   29   30   31   32   33   34   35