Page 18 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

12

на психомоторику (латентний час простої рухової реакції і максимальну
частоту руху - тепінг-тест). Під час експерименту випробуваний знаходився в
звукоізольованній камері. Латентний час простої рухової реакції на звуковий
подразник (тон 1000 Гц з інтенсивністю 60 дб), подаваний випробуваному
через навушники, реєструвався електронним частотоміром ЭЧ-2 з точністю до
0,001 с. Подразники з інтервалом у 17 с і попереджувальним сигналом «Увага!»
за 1,5 с до початку дії подразника подавалися автоматично і пред’являлися в
досліді 20 разів. Вираховувався середній час реакції (М) і його варіативність
(CV). Максимальна частота рухів (тепінг-тест) записувалася на одному з
каналів електроенцефалографа. Показником її була кількість ударів за 10 с.
Індикатором рівня стресу служили показники виміру тремору вільно опущеної
руки (частота й амплітуда), отримані методом сейсмотремографії шляхом
одночасного запису тремограми на іншому каналі електроенцефалографа.
Дослід полягав у наступному. Випробуваний проходив
психофізіологічне обстеження, спрямоване на вивчення ряду важливих
професійних якостей (особливостей психомоторики, емоційно-вольової сфери і
т.д.). Після адаптації до умов досвіду спортсмену пропонувалося якнайшвидше
реагувати на серію звукових подразників, а потім у гранично швидкому темпі
«відстукати» їх на телеграфному ключі. Після 4—5-хвилинного відпочинку він
повинний був знову виконати ті ж завдання, але з інструкцією перевищити
тільки що досягнуті результати (домогтися особистого рекорду) за допомогою
граничної мобілізації, вольового зусилля (підвищувалися труднощі виконання
завдання).
Випробувані були діагностовані по силі нервової системи за допомогою
трьох методик (КГР, рухомої, опитувачу Я. Стреляу). Тих, хто був віднесений
до типу облич із сильною нервовою системою, ми будемо іменувати надалі

«сильні», а зі слабкою нервовою системою — «слабкі».
Яка різниця в психічному стані людей із сильною і слабкою щодо
порушення нервової системи при підвищенні труднощів завдання?
Простежимо, як змінюються в цих ситуаціях показники тремору — об’єктивні
критерії рівня стресу.
Амплітуда тремору збільшується як у «сильних», так і в «слабких».
Видно, що у всіх випробуваних перед виконанням другого завдання разом зі
збільшенням труднощів трохи підвищується напруга.
Час реакції в «сильних» залишається без змін, у «слабких» воно
зменшується, але статистично назначимо. Варіативність часу реакції в
«сильних» також залишається на колишньому рівні, а в «слабких» зростає, що
можна розглядати як ознака підвищення рівня стресу. Показники тепінг-теста у
всіх випробуваних у другому завданні залишаються на колишньому рівні.
Зміна показників діяльності також говорить про виникнення стану
стресу. Воно ще не позначається на «сильних», але вже трохи пришвидшує
руху «слабких», збільшує в них варіативність латентного часу простої рухової
реакції.
Як видно, невелике підвищення труднощів завдання веде до виникнення
стресового стану в людей зі слабкою нервовою системою в більшому ступені,