Page 21 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

15

системою.
Отже, спортсмени зі слабкою нервовою системою в ситуації змагань, як
і в лабораторному експерименті, у більшому ступені, чим спортсмени із
сильною нервовою системою, антиципуют неуспіх у діяльності, тобто
виявляють велику заклопотаність, непевність у загрозливій ситуації, що сприяє
виникненню в них у цій ситуації стресу більш високого рівня.
Дослідження ролі активності мотивації. Вивчення ролі активності
мотивації в походженні стресу проводилося на групі юних спортсменів (15—16
років), по силі нервової системи віднесених до «сильних» (27 чоловік) і
«слабких» (24 чоловік).
Як показники діяльності були використані рухові тести: 1) біг 20 м зі
старту (у с); 2) стрибок у довжину з місця (у см); 3) метання тенісного м'яча в
ціль (діаметр мішені 50 см, відстань 7 м). Показник - кількість влучень у
мішень з 10 кидків.
Кожен тест виконувався в наступних експериментальних серіях: 1)
звичайні тренувальні умови (тло); 2) те ж, але з застосуванням сторонніх
подразників загрозливого характеру, що утрудняють виконання тестів і
викликають додаткову напругу (труднощі); 3) умови змагань між групами
(активна мотивація); 4) те ж, але з застосуванням сторонніх подразників
(активна мотивація + труднощі).
В усіх випадках у випробуваних форсувалися показники сили мотивації,
суб'єктивних переживань стресу, вегетативні зрушення (ЧСС) і показники
виконання тестів. Активність мотивації і суб'єктивні переживання стресу
визначалися методом шкалованої самооцінки (його принцип запозичений у Т.
В. Дембо, що використовувала цей прийом для виявлення представлення
людини про своє щастя). Експеримент проводився у виді вільної бесіди.

Випробуваному пред’являвся лист паперу з нанесеною на ньому вертикальною
лінією висотою 100 мм (нижній кінець її позначався 0, верхній—100).
Інструкція: «Допустимо, що на цій лінії думкою можна розподілити всіх учнів.
Угорі (100) знаходяться ті, для яких виконання даної вправи є справою
найбільшої значимості, самим важливим. А внизу (0) знаходяться ті, для яких
виконання даної вправи не має абсолютно ніякого значення, байдуже. Як Ви
думаєте, де Ваше місце на цій лінії серед всіх учнів по ступені значимості даної
вправи? Поставте олівцем оцінку на лінії». Висота поставленої випробуваним
оцінки на лінії (у мм) була показником сили мотивації в умовних одиницях (від
0 до 100).
Рівень стресу крім ЧСС визначався також методом шкалованої
самооцінки в умовних одиницях від 0 до 100 (верхній край лінії відповідав
самому високому рівню стресу, його відсутності).
Виявилося, що виконання рухових тестів в умовах змагань при тім же
ступені труднощів завдань, що й в умовах тренування, викликало у всіх
випробуваних посилення активності мотиваці-вона зростала в середньому для
всієї групи з 55 до 83 умовних одиниць. Ці розходження статистично значимі
на рівні 0,001.
Виявлено, що труднощі самі по собі не викликають статистично