Page 22 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

16

значимої зміни показників активності мотивації і суб'єктивних переживань
стресу. Вони підвищуються значимим образом лише в серіях 3 і 4 досвідів,
тобто в умовах змагання великої активності мотивації.
Який зв’язок між активністю мотивів і рівнем стресу? Який напрямок і
ступінь цього зв’язку в різних умовах діяльності? Для відповіді на ці питання
був вирахуваний коефіцієнт рангової кореляції між показниками активності
мотивації і рівня стресу. Виявлено, що для умов тренування коефіцієнти
кореляції при зіставленні серій 1 і 2 статистично незначимі і рівні відповідно
0,046 і 0,137. Для умов змагань при зіставленні серій 3 і 4 вони статистично
достовірні і рівні відповідно 0,463 і 0,481. Ступеня зростання цих показників у
серіях 3 і 4 стосовно фону також корелюють між собою; коефіцієнти кореляції
рівні відповідно 0,305 і 0,314. Ці дані дозволяють говорити про те, що
посилення мотивації супроводжується підвищенням рівня стресу.
Зіставлення цих показників із силою нервової системи показало, що між
показниками сили мотивації в умовах тренування і сили нервової системи є
достовірна позитивна кореляція; між ступенем зростання мотивації під
впливом змагань і силою нервової системи — негативна. Це значить: чим
сильніше нервова система спортсмена, тим вище активність мотивації його
діяльності в тренувальних умовах і тим у меншому ступені мотивація
підсилюється під впливом змагань; навпаки, чим слабкіше нервова система,
тим нижче активність мотивації в умовах тренування і тим у більшому ступені
вона збільшується під впливом змагань. Люди зі слабкою нервовою системою,
більш чуттєві до підвищення активності мотивації, викликаної змаганням.
Відсутність кореляції між показниками сили нервової системи і рівня стресу
говорить про відсутність між ними прямої залежності в даних умовах. Видимо,
ні абсолютний рівень стресу, ні його зростання під впливом змагань прямо не

залежать від сили нервової системи. Це підтверджують дані про те, що
змагальний стрес виникає у всіх спортсменів, що змагаються, незалежно від
особливостей їхньої нервової системи і темпераменту.
Тепер, коли відомо, що діяльність випробуваних в умовах змагань
відрізняється більшою силою мотивації, простежимо, як змінюються під її
впливом показники діяльності і вегетатики у випробуваних із сильною і
слабкою нервовою системою.
Посилення мотивації, викликане змагальними ситуаціями, веде до зміни
вегетативних показників у тому самому напрямку у всіх випробуваних. ЧСС
підвищується як у «сильних», так і в «слабких». Тим часом, на успішність
виконання ними рухових тестів посилення мотивації впливає по-різному: у
людей із сильною нервовою системою - позитивно, у людей зі слабкою
нервовою системою— негативно. Саме тому своїх кращих результатів «сильні»
домагаються в серії 3 (біг на 20 м зі старту, метання м'яча в ціль) чи 4 дослідів,
тобто в умовах змагань при мотивації великої сили і значному стресі.
Випробувані зі слабкою нервовою системою, навпаки, кращих своїх результатів
домагаються в умовах тренувань, тобто при відносно малій силі мотивації і
невисокому рівні стресу. Посилення мотивації і подальше підвищення стресу
(серія 4) веде в них, як правило, до ще більшого погіршення показників