Page 23 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ

17

діяльності. Очевидно, оптимальний рівень стресу в різних типологічних груп
випробуваних зв’язаний з різним рівнем активності мотивації.
Результати досліджень показують, яку роль грають індивідуальні
розходження в силі нервової системи у впливі посилення мотивації на
походження і динаміку стресу. Однак очевидно, що між різними
випробуваними в одній типологічній групі є досить істотні розходження в силі
мотивації. Відомо, наприклад, що високомотивовані і низькомотивованні
випробувані діють по-різному, навіть якщо вони мають однакові властивості
темпераменту (Айзенк, 1967; В. С. Мерлін, 1971).
Розділивши випробуваних у кожній типологічній групі додатково по
силі мотивації на високо- і низькомотивованих, ми ще раз зіставили успішність
виконання ними рухових тестів у всіх серіях дослідів і простежили за
показниками стресу (ЧСС) у всіх експериментальних серіях .
В низькомотивованих випробуваних типологічні розходження в рівні
стресу (по показниках діяльності і вегетатики) трохи згладжені. Це виявляється
в тім, що в умовах змагань у людей зі слабкою нервовою системою показники
діяльності не погіршуються (вони або поліпшуються, або знижуються
незначно), у людей із сильною нервовою системою в умовах змагань показники
залишаються приблизно такими ж, як і на тренуванні. У високомотивованих
випробуваних картина інша-типологічні розходження в рівні стресу, навпаки,
загострюються. Це виявляється в тім, що «сильні» поліпшують показники
змагань, а «слабкі» погіршують.
В рівні стресу між цими групами випробуваних істотної різниці не
знаходиться - у всіх випробуваних зміна ЧСС йде в одному напрямку
(збільшення) і розрізняється лише по ступені виразності. Виходить, чим вище
ріст активності мотивації діяльності, тим вище рівень стресу. Іншими словами,

посилення активності мотивації — одне з джерел психічного стресу.
З метою вивчення ролі фактора активності мотивації в походженні і
динаміці стресу в умовах спортивних змагань було проведене дослідження в
групі художньої гімнастики в умовах тренувальних занять і змагань.
Випробувані були діагностовані по властивостях темпераменту (тривожність,
емоційна збудливість, імпульсивність). В усіх випадках фіксувалися показники
активності мотивації і суб'єктивних переживань стресу (методом шкалованої
самооцінки), рівня стресу (по показниках тремору і спостережень за зовнішнім
проявом емоцій), результат спортсменок у виконанні вправ (у балах).
Отримані дані оброблені методом факторного аналізу, і в результаті
було виділено два значимих фактори.
У перший фактор увійшли показники властивостей темпераменту,
активності мотивації з негативним знаком і діяльності в умовах змагань. Це
говорить про те, що при низькії мотивації у всіх спортсменок незалежно від
темпераменту не виникає вираженого стресу. Це доводять низькі факторні ваги
по показниках стресу і високі по показнику діяльності в змаганнях. В другий
фактор увійшли показники емоційної збудливості, імпульсивності, високої
активності мотивації, рівня стресу по зовнішніх проявах, ступеня погіршення
результатів спортсменок у змаганнях в порівнянні з тренуванням. Ймовірно,