Page 80 - Г
P. 80

При     розв’язку    задач    керування,     розглядаючи
                            узагальнену щільність Г як керовану перемінну х і нехтуючи її
                            просторовим  розподілом,  рівняння  (5.2)  можна  записати  у
                            вигляді,
                                                  x   f 1 (  , y  , C  ),                                        (5.3)
                            де y - рушійна сила процесу, позначена  Г  у рівнянні (5.2); C
                            – вектор параметрів моделі.
                                   Рівняння  (5.3)  показує,  що  для  реалізації  ПФМ
                            найбільше  доцільно  використовувати  рушійну  силу  в  якості
                            змінної  випередження. Динамічна частина (10) математичної
                            моделі  АПД  із  введенням  змінної  випередження  може  бути
                            представлена системою рівнянь у формі Коші:
                                                  x   f 1 (  , y  , C  ),

                                                  y   f  2 (x ,  , u  , z  , C  ).



                                     Керований        u      Об’  єкт        x a

                                     пристрій(КП)        керування (ОК)
                                                          y a            y M
                                                                            x M
                                                             ПФМ

                                   Рисунок     5.2   –      Структурна     схема     системи
                            оптимального      керування     зі    зворотнім     зв’язком    і
                            прогнозуючою фізичною моделлю

                                   Більшість  задач  оптимізації  при  розробці  систем
                            керування АПД зводиться до знаходження функції керування
                             u  ( *  )  при   0   к , яка забезпечує  максимум або мінімум
                            функціонала  (3.1),  тобто  до  розв’язку  варіаційної  задачі.  В
                            залежності характеру обмежень і виду детермінованої моделі
                            така задача може бути розв’язана одним з розглянутих у розд.
                            4. аналітичних методів. У тих випадках,  коли вектор збурень
                            не відомий на всьому інтервалі     0       к  , і використовується
                            алгоритм  аналітичного  керування  по  С-моделі  зі  зворотним
                            зв'язком,  точність  коректування  траєкторії  руху  системи  в
                            кінцевий  стан  при  відхиленні  реальної  траєкторії  (x  )   від
                            розрахункової  *x  (  )  може бути істотно підвищена за рахунок
   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84   85