Page 104 - 157
P. 104

Перевагу  факторного  плану  щодо  зменшення  кількості  дослідів
                  необхідно поєднувати з точністю отриманих результатів експерименту. Якщо
                  задаватись певною тривалістю, то при заданій тривалості дослідів факторний
                  експеримент забезпечує вищу точність. Це можна вважати другою перевагою
                  факторного експерименту.
                         З  викладеного  можна  зробити  висновок,  що  основним  недоліком
                  класичного плану порівняно з факторним планом типу латинський квадрат є
                  збільшення кількості дослідів в n разів (що дорівнює кількості змінних рівнів
                  впливаючих факторів).
                         При існуючому недоліку класичних планів необхідно виділити певні їх
                  переваги, зокрема:
                         • практично необмежене застосування;
                         • відсутність вимоги до збалансованості плану (тобто фактори можуть
                  мати різну довільно вибрану кількість рівнів за факторами).
                         Своєю  чергою  факторні  плани  типу  латинський  квадрат  разом  з
                  вказаними перевагами (зменшення кількості дослідів та підвищення точності
                  при заданій тривалості) мають ряд недоліків:
                         •  не  враховується  взаємодія  між  факторами:  при  проведенні
                  дисперсійного аналізу у цьому випадку втрачається чутливість методу (падає
                  потужність F-критерію), зростає середнє квадратичне відхилення;
                         • при розв'язанні ряду задач обов'язковими вимогами є повноблочність
                  і збалансованість плану;
                         • обмежене застосування.
                         Вказані  недоліки  можуть  бути  частково  усуненими  при  розв'язуванні
                  конкретної задачі.
                         Зокрема, вимога до однакової кількості рівнів для усіх факторів може
                  усуватись  побудовою  латинського  квадрата  з  одним  фіктивним  шляхом
                  повторення вже існуючого рівня, як це показано в табл. 5.30.

                      Таблиця 5.30 - Перехід до факторного плану з одним фіктивним рівнем

                                Матриця А                                         Матриця В
                        x і\x t   1    2     3      4                   x і\x k   1       2      3      4

                         1      Е      F     G      Н                    1        Е       F      G     Е
                                                             =>
                         2      F     Е      Н      G                    2        F       Е      Е     G
                         3      G     Н      Е      F                    3       G        Е      Е      F

                         4      Н     G      F      Е                    4        Е       G      F     Е

                         Матриця В, як план експерименту типу латинський квадрат, отримана
                  простою  заміною  рівня  Н  фактора  х j-  на  фіктивний  рівень  Е.  Здебільшого
                  повторенню  підлягає  рівень  того  фактора,  який  є  найважливішим  для
                  дослідника, або простішим для реалізації. Останнє спрощує експеримент, але
                  наявність  великої  кількості  фіктивних  рівнів  веде  до  неможливості




                                                                                                           127
   99   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109