Page 73 - 130

74

Коли вихідні рідини частково взаєморозчинні, а третій компонент, що
добавляється, розчинний в обох рідинах, взаємна розчинність вихідних рідин
може зростати, а, отже, міжфазний натяг знижуватися аж до такої межі, що
обидві фази стануть повністю взаєморозчинними, і міжфазний натяг стане
рівним нулю.
Хімічна будова рідин суттєво впливає на міжфазний натяг і розчинність.
Як уже відмічалось раніше, звичайно міжфазний натяг збільшується зі
зменшенням розчинності, що особливо проявляється в гомологічних рядах. Але
зв’язок розчинності зі зміною міжфазного натягу незакономірний і надійним
критерієм служити не може.

3.1.5 Адгезія і когезія. Явища розтікання та змочування
3.1.5.1 Поняття про когезію та адгезію
Як відомо, в гетерогенних системах розрізняють міжмолекулярну
взаємодію всередині фази і між фазами.
Взаємодія атомів і молекул всередині окремої фази називають когезією
(від лат. сohаesia – зчеплення). Вона визначає існування речовин у
конденсованому стані і може бути зумовлена міжатомними та
міжмолекулярними взаємодіями різної природи (хімічними ковалентними
зв’язками, водневими зв’язками, силами електростатичної взаємодії, силами
Ван-дер-Ваальса). Когезійні сили іноді називають силами атракції (притягання).
Очевидно, що робота когезії прямо пропорційна енергії утворення двох
поверхонь:
W k = 2σ .
Взаємодію між фазами або приведеними в контакт поверхнями
конденсованих тіл різної природи називають адгезією (від лат. аdhaesia –
прилипання). Адгезія забезпечує певне міцне з’єднання між двома тілами
завдяки фізичним або хімічним міжмолекулярним силам.
Розрізняють адгезію між двома рідинами, між рідиною і твердим тілом та
між двома твердими тілами.
Адгезія є результатом “прагнення” системи до зменшення поверхневої
енергії, тому вона є самочинним процесом при відповідних умовах.