Page 72 - 130
P. 72

73

                Гексан                              3,1
                Октан                               0,2
                      Як можна бачити із даних таблиці 3.4, органічні рідини характеризуються
               середнім значенням  f  і розтікаються по воді. Вода, навпаки,  не розтікається
               по поверхні органічних рідин.
                      Всяке  зменшення  поверхневого  натягу  нижньої  рідини  В,  обумовлене
               присутністю плівки, погіршує розтікання верхньої рідини А. Це явище можна
               пояснити поверхневим тиском плівки, який протидіє тиску розтікання рідини.
                      Якщо рідина А розтікається по рідині В, то В не може розтікатися по А. В
               той же час є випадки, коли ні одна із двох рідин не розтікається по другій.
                      Для  більшості  рідин,  що  розтікаються,  підвищення  температури  дещо
               зменшує  коефіцієнт  розтікання  і  навпаки,  для  рідин,  що  не  розтікаються,
               підвищення  температури  збільшує  його,  так,  що  в  кінці  кінців  він  стає
               позитивним.
                      Якщо  одна  з  рідин  розтікається  по  другій,  то  спочатку  процес  протікає
               досить  швидко,  так  що  товщина  шару  рідини,  що  розтікається,  перевищує
               товщину рівноважного шару.
                      Якщо  ж  розтікання  протікає  повільно,  так  що  обидві  рідини  встигають
               взаємно  насититися,  то,  в  міру  того,  як  поверхня  нижньої  рідини  В
               покривається  поверхневою  плівкою  рідини  А  і  її  поверхневий  натяг
               зменшується,  коефіцієнт  розтікання  також  поступово  зменшується.  Поки
               коефіцієнт розтікання є позитивним і                      , краєвий кут залишається
                                                                A      AB     B
               рівним  нулю.  Але  при  всякому  дальшому  зменшенні  поверхневого  натягу
               нижньої рідини  В краєвий кут повинен прийняти відмінне від нуля значення.
               Таким чином, якщо поверхневий натяг двох рідин, що не змішуються, такий,
               що одна з них розтікається по другій до визначеного насичення, то перша буде
               знаходитися  на  другій  з  краєвим  кутом,  рівним  нулю  і  буде  виконуватися
               співвідношення:                   або            .
                                      A     AB      B        AB     B     A
                      Це  співвідношення  відоме,  як  правило  Антонова  і  його  можна
               сформулювати таким чином:

                      Міжфазний  натяг  дорівнює  різниці  між  двома  поверхневими
               натягами рідин, що не змішуються.

                      У  випадку  міжфазного  натягу  двох  чистих  рідин  ми  маємо  справу  з
               поверхневою системою, що знаходиться в рівновазі з  тримірною системою  із
               двох фаз і двох компонентів.
                      Якщо в таку систему ввести третій компонент, розчинний тільки в одній
               із фаз, розгляд системи ускладнюється. Найпростішим буде той випадок, коли
               початкові рідини взаємно нерозчинні, тоді зміна міжфазного натягу відбудеться
               відповідно  до  зміни  поверхневого  натягу  рідини,  яка  розчиняє  третій
               компонент.
                      При  взаємній  розчинності  вихідних  рідин  і  розчинності  третього
               компонента  в  одній  із  них  взаємна  розчинність  при  низьких  концентраціях
               речовини, що добавляється, повинна  зменшуватися.
   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77