Page 70 - 130

71

6) диференціальний метод Ленгмюра – використовується для тонких
нерозчинних плівок на рідинних поверхнях.
♦До динамічних методів належать:
1) метод капілярних хвиль;
2) метод струменя рідини, що коливається;
3) метод визначення швидкості витікання рідини в капілярних трубках.
Найбільш задовільним в усіх відношеннях методом може бути
рекомендований метод найбільшого тиску пухирця.

3.1.3 Класифікація поверхневих явищ
Слід зазначити, що при вивченні поверхневих явищ ми завжди будемо
мати справу з поверхнями розділу між двома фазами і що, в загальному
випадку, на властивості цієї поверхні будуть впливати зміни в будь-якій із цих
двох контактуючих фаз. У відповідності з трьома агрегатними станами
речовини (твердий, рідинний і газоподібний) можна виділити такі поверхні
розділу:
а) тверде тіло – газ;
б) рідина – газ;
в) рідина – рідина;
г) тверде тіло – рідина;
д) тверде тіло – тверде тіло.
Поверхневі явища можуть відбуватися при сталій площі розділу фаз або
при сталому значенні поверхневого натягу.
Вільна поверхнева енергія в ізобарно-ізотермічних умовах, як вже
вказувалось вище, дорівнює

G пов  S  .

Повний диференціал G пов дорівнює

dG пов   dS  S d   .

Якщо S  const, то

dG пов  S d   .

Інтегруючи отриманий вираз, одержимо

2 2
 dG пов  S  d   G пов 2  G пов 1  S    1   G пов  S    .
2
1 1
Згідно з другим законом термодинаміки, самочинні поверхневі процеси
протікають, якщо G пов 2  G пов 1 (або G пов  0). Тоді в цьому випадку вони

можуть протікати, якщо    (або   0), тобто в сторону зменшення
1
2
поверхневого натягу  .