Page 155 - 130

154

заряд. Заряд на частинках виникає або в результаті адсорбцій на їх поверхні
+
йонів неорганічних електролітів, або, в pазі їх відсутності, катіонів Н або
-
аніонів ОН , які утворюються в результаті дисоціацій молекул води
+
-
Н 2О = Н +ОН .
До концентрованих емульсій відносяться системи рідина-piдинa з
порівняно високою концентрацією дисперсної фази (до 74 об.%). Поскільки
такі емульсії одержують звичайно методом диспергування, то діаметр їх
7 6 -1
крапель відносно великий i становить 0,1 - 1 мкм i більше (Д=10 -10 м ).
Крапельки концентрованих емульсій також здійснюють броунівський pyx, тим
інтенсивніший, чим дрібніші краплі. Краплі легко седиментують, осідаючи на
дно, чи спливаючи на поверхню системи (в залежності від співвідношення
густини дисперсності фази i дисперсійного середовища).
До висококонцентрованих (желатинізованих) емульсій звичайно
відносять системи рідина – piдина з вмістом дисперсної фази вищої за 74 об.%.
Особливість цієї групи емульсій є взаємна деформація крапель дисперсної фази,
в результаті чого вони набувають форми багатогранників (поліедрів),
розділених тонкими плівками – прошарками дисперсійного середовища. Така
емульсія при розгляді в мікроскоп нагадує бджолину вощину. Внаслідок
щільної упаковки крапельок висококонцентровані емульсії не здатні до
седиментації, коалесценції i володіють механічними властивостями, подібними
до властивостей гелів.
Тому їx i назвали желатинізованими.
Стабілізація емульсій. Емульсії, як i всі дисперсні системи, агрегативно
нестійкі через надлишок вільної поверхневої eнepгiї, що проявляється в
самочинному злитті крапельок емульсії (коалесценції). В кінцевому рахунку це
приводить до повного руйнування емульсій i розділення її на два шари
відповідних рідинних фаз. Агрегативну стабільність емульсій характеризують :
а) швидкістю розшарування емульсї, або б) тривалістю існування (тривалість
життя) окремих крапель емульсії в контакті одна а другою або з міжфазною
поверхнею.
На стабільність емульсії найбільший вплив має природа i концентрація
емульгатора (стабілізатора) в емульсії. Природа емульгатора впливає не тільки
на стабільність, але й на тип емульсії. Гідрофільні емульгатори, розчинні в воді,
стабілізують прямі емульсії, а гідрофобні (або органофільні) емульгатори, які
краще розчинні в неполярних рідинах, стабілізують обернені емульсії (правило
Банкрофта).
Як емульгатори використовують поверхнево-активні речовини (ПАР) всіх
класів, а також порошки. Останні стабілізують прямі емульсії, якщо вони
гідрофільні, i обернені - якщо органофільні. При введенні в емульсію в умовах
перемішування її ПАР, які є стабілізаторами емульсій протилежного типу,
може відбуватися обернення (інверсія) емульсії, тобто перетворення емульciї
одного типу в емульсію іншого типу.