Page 157 - 130

156

3.5.3 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем (тверді
золі, солідозолі)
До дисперсних систем з твердим дисперсійним середовищем, або як їх
часто називають, твеpдиx золів (солідозолів) відносяться системи з газовою
дисперсною фазою (Г/Т) або тверді піни, системи з рідинною дисперсною
фазою (Р/Т) – тверді емульсії і тверді золі з твердою дисперсною фазою (Т/Т).

3.5.3.1 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і
газоподібною дисперсною фазою (тверді піни)
Прикладом твердої природної піни може служити пемза – пориста
губчаста дуже легка гірська порода вулканічного походження, яка
застосовується для полірування і шліфування, а також в будівельній справі
для виготовлення пемзобетону. Із штучних твердих пін можна вказати
піноскло і пінобетони, які широко використовуються як будівельні та
ізоляційні матеріали. Позитивними якостями цих матеріалів є мала
густина, мала теплопровідність і досить велика міцність, обумовлена їх
комірчастою структурою і міцністю дисперсійного середовища. Сюди
потрібно віднести і штучні губчасті матеріали, виготовлені на основі
полімерів (мікропориста гума, пінопласти і поропласти). В цьому розділі ми
детальніше зупинимось на пінопластах і поропластах.
Пінопласти ( комірчасті полімерні матеріали) – газонаповнені пластмаси,
в яких газ заповнює комірки, які між собою не з'єднані. Поряд з такими
комірками звичайно є деяка кількість комірок, які з'єднуються. Пінопласти
характеризуються малою об'ємною вагою, плавучістю, високими тепло-, звуко-,
і електроізоляційними показниками. Властивості пінопластів визначаються
ступенем спінювання, будовою комірок і хімічною природою полімера.
Найбільш поширеними є такі способи виробництва пінопластів.
Спінювання полімерів у високоеластичному стані. Твердий
термопластичний полімер, що містить речовини, що спінюються (тверді або
рідинні), нагріваються до температури, яка на декілька градусів перевищує
температуру склування. При цьому газ, який утворюється в результаті розкладу
або випаровування газоутворювача, спінює полімер. Найбільше поширення
одержав пресовий метод виробництва пінопластів, який полягає в пресуванні
суміші порошкоподібного термопластичного полімера. При температурі І40-
І60°С і тиском 100-300 атм газоутворювач розкладається з виділенням
газоподібних продуктів, які розподіляються або розчиняються в розм'якшеному
полімері. Після охолодження виріб виймається із пресформи і нагрівається до
100-І05°С. При цьому внаслідок розм'якшення полімера і підвищення тиску
газу виріб розширяється, утворюючи пінопласт. До цього методу відноситься
виробництво пінополістиролу із гранульованого або блочного полімера. В
цьому випадку блочну або суспензійну полімеризацію стиролу проводять в
присутності низькокиплячих рідин (ізопентан, бутан, петролейний ефір і ін.)
або насичують ними готовий полімер. Спінюють останні звичайно в
перфорованих формах парою або киплячою водою протягом декількох хвилин.