Page 158 - 130
P. 158

157

                      Спінювання в'язкорідинних полімерних композицій в процесі утворення
               полімера.  При  виготовленні  за  цим  способом  пінопласту  на  основі
               фенолоформальдегідних            смол      спінювання       проводиться        газоподібними
               продуктами,  що  виділяються  при  взаємодії  кислих  затверджувачів    з
               металічними  порошками  (водень)  або  солями  карбонатної  кислоти  (оксид
               вуглецю-ІV).  При  одержанні  пінополіуретану  вихідна  суміш  спінюється
               внаслідок  утворення  оксиду  вуглецю-ІV  при  взаємодії  диізоціанату  з  водою,
               яку  добавляють  в  композицію.  Полімер  затверджується  при  кімнатній  або
               підвищеній  температурі  в  залежності  від  типу  взятих  компонентів.
               Поліуретанові        композиції      спінюють        низькокиплячими          рідинами,      які
               випаровуються за рахунок тепла  екзотермічної реакції утворення полімера.
                      Цей  спосіб  позволяє  виготовити  пінопласт  в  вигляді  готових  формових
               виробів  або  одержати  їх  безпосередньо  в  порожнинах  виробів;  можна  також
               наносити вихідну композицію методом пульверизації на поверхню виробів, де і
               утворюється пінопласт.
                      Поропласти (губчасті матеріали) – це газонаповнені пластмаси, в яких
               газ  заповнює  комірки,  що  з'єднуються  між  собою,  фізико-механічні  і
               теплоізоляційні  властивості  поропластів,  як  і  пінопластів,  визначається,  в
               основному,  ступенем  спінювання  полімера.  Пориста  структура  поропластів
               обумовлює  газо-  і  паропроникливість  і  кращі,  ніж  у  пінопластів,
               звукопоглинаючі властивості, оскільки система пор, які з'єднуються між собою,
               створює "звуковий лабіринт", в котрому втрачається енергія звукових коливань.
               Еластичні  поропласти  володіють  властивістю  зменшувати  вібрацію  і  є
               прекрасним амортизуючим матеріалом.
                      Поропласти  одержують  спіканням  гранульованого  або  подрібненого
               термопластичного полімера.
                      Полімер  (полівінілхлорид,  поліетилен  і  ін.)  нагрівають  до  температури
               розм'якшення,  в  результаті  чого  окремі  зерна  спікаються,  утворюючи
               поропласт.  Іноді  при  спіканні  застосовують  тиск.  Регулюючи  ступінь
               подрібнення  полімера  і  тиск,  можна  одержати  поропласти  з  різним  розміром
               пор. Цим способом користуються для одержання пористих фільтрів.
                      Також  поропласти  одержують  вимиванням  наповнювача  із  полімера.
               Наповнювачем може служити матеріал, здатний розчинятися в сполуках, які не
               розчиняють  полімер.  Розмір  і  кількість  пор  залежать  від  кількості  і  ступеня
               подрібнення наповнювача.
                      Ще  один  поширений  метод  базується  на  спінюванні  водних  розчинів
               сполук, здатних утворювати тримірні структури.
                      Водні  розчини  компонентів,  що  утворюють  при  взаємодії  тримірний
               полімер (водорозчинна смола і затверджувач), з допомогою швидкообертових
               мішалок змішують з повітрям, в присутності піноутворюючих речовин (мила,
               сапоніну,  сульфонафтенатів  і  т.п.),  одержуючи  при  цьому  рідинну  піну.
               Стабільність рідинної піни визначається, в основному, міцністю і еластичністю
               структурного  полімера,  який  утворює  стінки  газових  комірок.  При
               затверджуванні  смоли  і  наступному  висушуванні  піни  відбувається  звичайно
   153   154   155   156   157   158   159   160   161   162   163