Page 158 - 130

157

Спінювання в'язкорідинних полімерних композицій в процесі утворення
полімера. При виготовленні за цим способом пінопласту на основі
фенолоформальдегідних смол спінювання проводиться газоподібними
продуктами, що виділяються при взаємодії кислих затверджувачів з
металічними порошками (водень) або солями карбонатної кислоти (оксид
вуглецю-ІV). При одержанні пінополіуретану вихідна суміш спінюється
внаслідок утворення оксиду вуглецю-ІV при взаємодії диізоціанату з водою,
яку добавляють в композицію. Полімер затверджується при кімнатній або
підвищеній температурі в залежності від типу взятих компонентів.
Поліуретанові композиції спінюють низькокиплячими рідинами, які
випаровуються за рахунок тепла екзотермічної реакції утворення полімера.
Цей спосіб позволяє виготовити пінопласт в вигляді готових формових
виробів або одержати їх безпосередньо в порожнинах виробів; можна також
наносити вихідну композицію методом пульверизації на поверхню виробів, де і
утворюється пінопласт.
Поропласти (губчасті матеріали) – це газонаповнені пластмаси, в яких
газ заповнює комірки, що з'єднуються між собою, фізико-механічні і
теплоізоляційні властивості поропластів, як і пінопластів, визначається, в
основному, ступенем спінювання полімера. Пориста структура поропластів
обумовлює газо- і паропроникливість і кращі, ніж у пінопластів,
звукопоглинаючі властивості, оскільки система пор, які з'єднуються між собою,
створює "звуковий лабіринт", в котрому втрачається енергія звукових коливань.
Еластичні поропласти володіють властивістю зменшувати вібрацію і є
прекрасним амортизуючим матеріалом.
Поропласти одержують спіканням гранульованого або подрібненого
термопластичного полімера.
Полімер (полівінілхлорид, поліетилен і ін.) нагрівають до температури
розм'якшення, в результаті чого окремі зерна спікаються, утворюючи
поропласт. Іноді при спіканні застосовують тиск. Регулюючи ступінь
подрібнення полімера і тиск, можна одержати поропласти з різним розміром
пор. Цим способом користуються для одержання пористих фільтрів.
Також поропласти одержують вимиванням наповнювача із полімера.
Наповнювачем може служити матеріал, здатний розчинятися в сполуках, які не
розчиняють полімер. Розмір і кількість пор залежать від кількості і ступеня
подрібнення наповнювача.
Ще один поширений метод базується на спінюванні водних розчинів
сполук, здатних утворювати тримірні структури.
Водні розчини компонентів, що утворюють при взаємодії тримірний
полімер (водорозчинна смола і затверджувач), з допомогою швидкообертових
мішалок змішують з повітрям, в присутності піноутворюючих речовин (мила,
сапоніну, сульфонафтенатів і т.п.), одержуючи при цьому рідинну піну.
Стабільність рідинної піни визначається, в основному, міцністю і еластичністю
структурного полімера, який утворює стінки газових комірок. При
затверджуванні смоли і наступному висушуванні піни відбувається звичайно