Page 154 - 130

153

достатньо для диспергування однієї рідини в іншій. В результаті такого
самочинного диспергування утворюється мікроемульсія, в якій коалесценція
окремих крапельок зрівноважується намаганням обох рідин piвномipно
розподілитися в об'ємі. Всяка критична емульсія є термодинамічно стабільною
рівноважною системою, для існування якої непотрібний емульгатор. Іншими
особливостями критичної емульсії є можливість її існування в дуже вузькому
діапазоні температур i непостійність частинок дисперсної фази : крапельки
критичної емульсії весь час утворюються в системі i відразу зникають,
нагадуючи в цьому відношенні асоціати, які утворюються в рідині в результаті
флуктуації її густини.
Класифікація емульсій
Звичайно, ліофільні емульсії класифікують: 1) за полярністю дисперсної
фази i дисперсійного середовища; 2) за концентрацією дисперсної фази в
дисперсійному середовищі.
Згідно з першою класифікацією розрізняють :
а) емульсії неполярної або малополярної рідини в полярній (наприклад,
емульсії типу олії (органіки) у воді О/В – це емульсії першого роду або прямі
емульсії ;
б) емульсії полярної рідини в неполярній (типу В/О - це емульсії другого
роду або обернені (інвертні) емульсії.
В особливий клас виділяють емульсії рідинних металів (наприклад, pтyтi,
талію) у воді Ме/В), поскільки в цьому випадку i дисперсна фаза, i дисперсійне
середовище ведуть ceбe, як полярні рідини, але нерозчинні одне в одному.
Тип емульсії визначають за властивостями її дисперсійного середовища.
Для цього визначають: a) здатність емульсії змочувати гідрофобну (наприклад,
парафінову) поверхню; б) можливість емульсії розбавлятися водою; в) здатність
дисперсійного середовища забарвлюватися полярним барвником, або
дисперcнoї фази – неполярним барвником; г) величину електропровідності.
Якщо, наприклад, емульсія не змочує гідрофобну поверхню,
розбавляється водою, дисперсійне середовище забарвлюється водорозчинним
барвником – метиленовим синім (або дисперсна фаза забарвлюється
олієрозчинним барвником, наприклад, суданом Ш) i проявляє досить високу
електропровідність, то це − емульсія першого роду. Навпаки, якщо емульсія
змочує гідрофобну поверхню, не забарвлюється водорозчинним барвником, а
забарвлюється олієрозчинним i не виявляє помітної електропровідності, то це −
емульсія другого роду.
Згідно з другою класифікацією емульсії поділяють на: а) розбавлені; б)
концентровані i в) висококонцентровані (желатинізовані).
До розбавлених емульсій відносяться системи рідина - piдина, які містять
до 0,1 об'ємних процентів дисперсної фази. Типовим прикладом розбавлених
емульсій може бути молоко. Розбавлені емульсії за розмірами частинок є
-1
7
високодисперсними, дисперсність яких – 10 м , тобто близькою до
дисперсності колоїдних частинок. Розбавлені емульсії утворюються без
введення спеціальних емульгаторів. Тим не менше, крапельки розбавлених
емульсій проявляють електрофоретичну рухомість i, отже, мають електричний