Page 156 - 130

155

3.5.2.3 Латекси
За своїми властивостями до емульсій з водним дисперсійним
середовищем наближаються природнi синтетичні латекси (від латинського
latex − сік). Природні латекси представляють собою молочний сік каучуконосів,
гевеї бразильської і ін. Синтетичні латекси одержують полімеризацією або
поліконденсацією в водному середовищі низькомолекулярних речовин, т.зв.
мономерів. Латекси, як i емульсії, містять мікроскопічні частинки (глобули), які
наближаються за формою до сферичних, на поверхні яких адсорбований
стабілізатор – сполуки типу білків в природних латексів i мила (ПАР) в
-7
-9
синтетичних. Глобули латексів характеризуються розмірами порядку 10 -10 м.
Синтетичні латекси займають серед полімерних матеріалів одне з перших
місць за можливістю використання. Вони використовуються для просочування
шинного корду, виготовлення широ кого асортименту губчастих, формових,
тонкостінних і ін. гумових виробів, для виробництва водорозчинних фарб, для
обробки шкір, просочування i покриття паперу, ізоляції проводів,
застосовуються у вигляді цементно-латексних сумішей у будівництві, у
взуттєвій, поліграфічній, xiмiчній i iнших галузях промисловості, як клеї (ПВА,
бустилат, тощо). Синтетичні латекси використовуються в виробництві
замінників шкіри, нетканих текстильних матеріалів, тощо.

3.5.2.4 Піни
Згідно з класифікацією дисперсних систем за агрегатним станом фаз, піни
– це дисперсні системи, в яких дисперсна фаза – газ, а дисперсійне середовище
– рідина. Але, на думку багатьох вчених, таке визначення є недостатнім, так як
не відбиває характерних особливостей пін. Тому пінами слід вважати
висококонцентровані зв'язанодисперсні системи, в яких дисперсна фаза – газ, а
дисперсійне середовище – рідина, витягнена в тонкі плівки. Якщо ж
концентрація дисперсної фази (газу) невелика, а пухирці газу не контактують
між собою, то таку систему слід вважати емульсією газу в рідині (мінеральна
вода, шампанське, пиво). Пухирці газу в пінах мають розміри порядка
декількох міліметрів, а в окремих випадках і сантиметрів. Завдяки надлишку
газової фази і взаємному здавлюванні пухирці піни мають не сферичну форму,
а представляють собою поліедричні комірки, які нагадують
висококонцентровані емульсії і також, як останні, є твердоподібними. Для
одержання стабільних пін необхідні ефективні стабілізатори − піноутворювачі.
Ними можуть бути високомолекулярні речовини, мила і інші речовини, які
дають міцні плівки. Стабільність піни, яка виміряється часом існування її
певного об'єму, залежить тільки від міцності плівок, які розділяють пухирці
газу.
Піноутворення і піни мають велике практичне значення: в флотації,
пранні білизни, гасінні пожеж, тощо.