Page 156 - 130
P. 156

155

                      3.5.2.3 Латекси
                      За  своїми  властивостями  до  емульсій  з  водним  дисперсійним
               середовищем  наближаються  природнi  синтетичні  латекси  (від  латинського
               latex − сік). Природні латекси представляють собою молочний сік каучуконосів,
               гевеї  бразильської  і  ін.  Синтетичні  латекси  одержують  полімеризацією  або
               поліконденсацією  в  водному  середовищі  низькомолекулярних  речовин,  т.зв.
               мономерів. Латекси, як i емульсії, містять мікроскопічні частинки (глобули), які
               наближаються  за  формою  до  сферичних,  на  поверхні  яких  адсорбований
               стабілізатор  –  сполуки  типу  білків  в  природних  латексів  i  мила  (ПАР)  в
                                                                                                      -7
                                                                                                           -9
               синтетичних. Глобули латексів характеризуються розмірами порядку 10 -10 м.
                      Синтетичні латекси займають серед полімерних матеріалів одне з перших
               місць за можливістю використання. Вони використовуються для просочування
               шинного  корду,  виготовлення  широ  кого  асортименту  губчастих,  формових,
               тонкостінних і ін. гумових виробів, для виробництва водорозчинних фарб, для
               обробки  шкір,  просочування  i  покриття  паперу,  ізоляції  проводів,
               застосовуються  у  вигляді  цементно-латексних  сумішей  у  будівництві,  у
               взуттєвій, поліграфічній, xiмiчній i iнших галузях промисловості, як клеї (ПВА,
               бустилат,  тощо).  Синтетичні  латекси  використовуються  в  виробництві
               замінників шкіри, нетканих текстильних матеріалів, тощо.

                      3.5.2.4 Піни
                      Згідно з класифікацією дисперсних систем за агрегатним станом фаз, піни
               – це дисперсні системи, в яких дисперсна фаза – газ, а дисперсійне середовище
               – рідина. Але, на думку багатьох вчених, таке визначення є недостатнім, так як
               не  відбиває  характерних  особливостей  пін.  Тому  пінами  слід  вважати
               висококонцентровані зв'язанодисперсні системи, в яких дисперсна фаза – газ, а
               дисперсійне  середовище  –  рідина,  витягнена  в  тонкі  плівки.  Якщо  ж
               концентрація дисперсної фази (газу) невелика, а пухирці газу не контактують
               між собою, то таку систему слід вважати емульсією газу в рідині (мінеральна
               вода,  шампанське,  пиво).  Пухирці  газу  в  пінах  мають  розміри  порядка
               декількох  міліметрів,  а  в  окремих  випадках  і  сантиметрів.  Завдяки  надлишку
               газової фази і взаємному здавлюванні пухирці піни мають не сферичну форму,
               а     представляють          собою       поліедричні         комірки,       які     нагадують
               висококонцентровані  емульсії  і  також,  як  останні,  є  твердоподібними.  Для
               одержання стабільних пін необхідні ефективні стабілізатори − піноутворювачі.
               Ними  можуть  бути  високомолекулярні  речовини,  мила  і  інші  речовини,  які
               дають  міцні  плівки.  Стабільність  піни,  яка  виміряється  часом  існування  її
               певного  об'єму,  залежить  тільки  від  міцності  плівок,  які  розділяють  пухирці
               газу.
                      Піноутворення і піни мають велике практичне значення: в флотації,
               пранні білизни, гасінні пожеж, тощо.
   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160   161