Page 153 - 130

152

Оскільки частинки суспензій володіють порівняно великими розмірами,
суспензії седиментаційно нестабільні. 3 цієї ж причини суспензії не проявляють
осмотичного тиску і броунівcького руху i нездатні до дифузії.
Якщо за оптичними i молекулярно-кінетичними властивостями суспензії
різко відмінні від золів з твердою дисперсною фазою (колоїдних розчинів), то
за агрегатною стабільністю вони мають багато спільного. Як правило, частинки
cyспензії i частинки ліофобних колоїдів мають на поверхні подвійний
електричний шар або сольватну плівку. Під впливом електролітів суспензії
коагулюють. В певних умовах в суспензіях, як i в золях, утворюються
просторові коагуляційні структури, здатні до синерезису. Явище тіксотропії в
суспензіях проявляються в більшій мipi, ніж в ліофобних золях. Для суспензій
характерний ряд процесів, які не властиві колоїдним системам, або протікають
в останніх інакше, ніж в суспензіях. До таких процесів відносяться
седиментація i флотація, які будуть розглядатися в наступних розділах, а
також фiльтрація і кольматація.
Фільтрація суспензій визначається дисперсністю i ступенем агрегації
частинок, а також утворенням коагуляційнної структури i здатністю її до
самоущільнення в фільтруючому шарі. Тому фільтрація є складним фізико-
хімічним процесом, на який впливають вci фактори, які управляють агрегацією
частинок і розвитком коагуляційних структур. Не менш складний i прoцec
кольматації – "вмивання" найдрібніших глинистих частинок в пори ґрунту для
зниження водопроникності різних гідротехнічних споруд – дамб, греблі тощо.

3.5.2.2 Емульсії

Емульсії – це дисперсні системи, в яких i дисперсна фаза, i дисперсійне
середовище - рідини. Ступінь дисперсності емульсій не дуже великий: радіус
-5
-3
частинок 10 -10 см. Звичайні емульсії – це мікрогетерогенні системи, які
складаються з двох piдин, що не змішуються або обмежено змішуються між со
бою, одна з яких диспергована в другій у вигляді крапельок. Звичайно одна із
фаз емульсії – вода. Друга фаза – може бути всяка органічна piдина, яка не
змішується з водою (олія, бензол, гас, бензин та ін.). Цю другу piдину,
незалежно від її xiмічної природи, називають олією або органікою. Kpiм води i
олії всяка стійка емульсія обов'язково містить ще й третій компонент, який
надає їй агрегативну стабільність (емульгатор).
Емульсії поширені в природі i техніці (молоко, тощо), їх легко виготовити
також штучними методами (змазки, маргарин, вершки, майонез, косметичні
креми, емульсійні фарби, тощо). Особливістю не дуже концентрованих
емульсій є сферична форма частинок (крапельок). Як правило, дисперсність
емульсій значно нижча від дисперсності золів з твердою дисперсною фазою.
Від типових емульсій слід відрізняти т.зв. критичні - ліофільні емульсії.
Критичні емульсії – це системи, які утворюються звичайно з двох обмежено
розчинних рідин (наприклад, аніліну i води, ізоамілового спирту i води, тощо)
при температурах, дуже близьких до критичної температури розчинення, коли
поверхневий натяг на границі фаз стає дуже малим i теплового руху молекул