Page 153 - 130
P. 153

152

                      Оскільки  частинки  суспензій  володіють  порівняно  великими  розмірами,
               суспензії седиментаційно нестабільні. 3 цієї ж причини суспензії не проявляють
               осмотичного тиску і броунівcького руху i нездатні до дифузії.
                      Якщо за  оптичними i молекулярно-кінетичними властивостями суспензії
               різко відмінні від золів з твердою дисперсною фазою (колоїдних розчинів), то
               за агрегатною стабільністю вони мають багато спільного. Як правило, частинки
               cyспензії  i  частинки  ліофобних  колоїдів  мають  на  поверхні  подвійний
               електричний  шар  або  сольватну  плівку.  Під  впливом  електролітів  суспензії
               коагулюють.  В  певних  умовах  в  суспензіях,  як  i  в  золях,  утворюються
               просторові коагуляційні структури, здатні до синерезису. Явище тіксотропії в
               суспензіях проявляються в більшій мipi, ніж в ліофобних золях. Для суспензій
               характерний ряд процесів, які не властиві колоїдним системам, або протікають
               в  останніх  інакше,  ніж  в  суспензіях.  До  таких  процесів  відносяться
               седиментація  i  флотація,  які  будуть  розглядатися  в  наступних  розділах,  а
               також фiльтрація і кольматація.
                      Фільтрація  суспензій  визначається  дисперсністю  i  ступенем  агрегації
               частинок,  а  також  утворенням  коагуляційнної  структури  i  здатністю  її  до
               самоущільнення  в  фільтруючому  шарі.  Тому  фільтрація  є  складним  фізико-
               хімічним процесом, на який впливають вci фактори, які управляють агрегацією
               частинок  і  розвитком  коагуляційних  структур.  Не  менш  складний  i  прoцec
               кольматації – "вмивання" найдрібніших глинистих частинок в пори ґрунту для
               зниження водопроникності різних  гідротехнічних споруд – дамб, греблі тощо.

                      3.5.2.2 Емульсії

                      Емульсії – це дисперсні системи, в яких i дисперсна фаза, i дисперсійне
               середовище  -  рідини.  Ступінь  дисперсності  емульсій  не  дуже  великий:  радіус
                                     -5
                              -3
               частинок  10   -10   см.  Звичайні  емульсії  –  це  мікрогетерогенні  системи,  які
               складаються з двох piдин, що не змішуються або обмежено змішуються між со
               бою, одна з яких диспергована в другій у вигляді крапельок. Звичайно одна із
               фаз  емульсії  –  вода.  Друга  фаза  –  може  бути  всяка  органічна  piдина,  яка  не
               змішується  з  водою  (олія,  бензол,  гас,  бензин  та  ін.).  Цю  другу  piдину,
               незалежно від її xiмічної природи, називають олією або органікою. Kpiм води i
               олії  всяка  стійка  емульсія  обов'язково  містить  ще  й  третій  компонент,  який
               надає їй агрегативну стабільність (емульгатор).
                      Емульсії поширені в природі i техніці (молоко, тощо), їх легко виготовити
               також  штучними  методами  (змазки,  маргарин,  вершки,  майонез,  косметичні
               креми,  емульсійні  фарби,  тощо).  Особливістю  не  дуже  концентрованих
               емульсій  є  сферична  форма  частинок  (крапельок).  Як  правило,  дисперсність
               емульсій значно нижча від дисперсності золів з твердою дисперсною фазою.
                      Від типових емульсій слід відрізняти т.зв. критичні - ліофільні емульсії.
               Критичні  емульсії  –  це  системи,  які  утворюються  звичайно  з  двох  обмежено
               розчинних рідин (наприклад, аніліну i води, ізоамілового спирту i води, тощо)
               при температурах, дуже близьких до критичної температури розчинення, коли
               поверхневий натяг на границі фаз стає дуже малим i теплового руху молекул
   148   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158