Page 67 - 126

товно складає одну п`яту від l 1, тоді як в дійсності l/l 1 має
-3
порядок 10 , а отже вся картина зображення дуг S 1 і S 2 і
відповідних перпендикулярів є дуже грубою. Можна виконати
описану побудову окремо для вузла А (рис.2.20, справа). Для
цього від деякої точки А відкладемо в довільно вибраному
масштабі відрізки l 1 і l 2 вздовж стержнів 1 і 2 і з кінців цих
відрізків проведемо до взаємного перетину перпендикуляри
(самі стержні на рис.2.20 не зображені, бо в цьому масштабі
вони б вийшли десь далеко за розміри листа, а дуги S 1 і S 2
настільки великого радіуса, що стали б нерозрізнимі від
перпендикулярів).
Продовжимо виклад. Застосуємо тепер описаний спосіб до
вивчення характерної підвісної двохстержневої системи
(рис.2.21), а зусилля N i в свою чергу знайдемо з умов статики.
Зобразимо відповідну цьому
випадкові систему окремо (рис.
2.21). При цьому зміщення точки А
видовження стержнів мають різний
порядок малості.
Стержні 1 і 2 складають з
вертикаллю кути  і  відповідно.
Необхідно визначити горизонтальну
U г і вертикальну U в складові
зміщення вузла А.
Побудуємо окремо (рис.2.21)
базову діаграму зміщень вузла,
використовуючи вищеописаний
метод (рисочками відзначені
паралельні відрізки).
Проектуючи ламану АВА’ на
напрями стержнів 1 і 2 , одержимо:
l 1=u гsin+u Bcos
l 2=-u гsin+u Bcos.
Звідси отримуються такі формули
для u B і u г:
l sin   l sin
u  1 2 ; Рис. 2.21
B
sin(  ) 

132