Page 297 - 126

Рис.11.11 Рис.11.12

причому очевидна інваріантність суми осьових моментів інерції:
J  J  J  J
max min y z
Ця властивість ілюструється
побудовою, наведеною на рис. 11.12.
Тут за початковими значеннями J у, J z,
J уz знаходимо головні моменти інерції
J max, J min та кут ά 0, що визначає нахил
головних осей до заданих уОz.
Обидва вирази для осьових
моментів інерції можна подати в
такому вигляді (оскільки переріз має
постійну площу А):
Рис. 11.13
J  z 2 dA  i 2 A

y y
A
J  y 2 dA  i 2 A

z z
A
Величини і у та і z називають радіусами інерції і визначають за
формулами
i  j / A ; i  j / A (11.42)
y y z z

421