Page 166 - 126

2 4
 l kp
G  (6.21)
c
2 E
Це і є критична величина затраченої енергії, що відповідає
початку росту (старту) тріщини. На практиці замість G c
частіше використовується характеристика К с, що пов’язана з
G c залежністю
K 2
G  c (6.22)
c
E
Згідно з (6.22) для тіла з тріщиною отримаємо наступну
формулу для в’язкості руйнування
l 
K   k (6.23)
c
2
На завершення ще раз заакцентуємо, що характеристика
в’язкості руйнування К с є сталою матеріалу і визначається
експериментально на спеціальних зразках з початковим
надрізом, що імітує початкову тріщину. Чим вища в’язкість
руйнування, тим меншою є ймовірність росту тріщини при
заданих навантаженнях. Таким чином, інженеру-технологу
при проектуванні відповідальних конструкцій слід вибирати
матеріал з підвищеною в’язкістю руйнування.

6.6 НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНІ АНОМАЛІЇ МІЦНОСТІ
МАТЕРІАЛІВ

Із досвіду з випробовування інженерних конструкцій
відомо, що із зниженням температури деталі із пластичних
матеріалів руйнуються як крихкі. Таке явище крихкості
сталевих виробів при низьких температурах має назву
холодноломкості.
Явище переходу від пластичного руйнування до крихкого
виявлене спочатку шляхом випробовування гладких
металевих зразків на розтяг, але має специфічні особливості
при складному напруженому стані елементів, зокрема при
наявності концентраторів напружень. Температура, при якій
виникає це аномальне явище переходу від одного типу
руйнування до другого, зветься температурою переходу або
температурою холодноломкості. Існує методика випробувань
стандартних зразків

355