Page 167 - 126

Рис. 6.13

квадратного поперечного січення з концентратором
(невеликим надрізом) напружень (рис. 6.13). Дослідження
ведеться на копрах (маятниках, що падають з певної висоти).
Зразок розташовується симетрично на двох опорах. По
протилежному від надрізу боці зразка наноситься удар,
відмічається та висота, з якої упав маятник і та, на яку він
піднявся після руйнування зразка (шкала маятника
проградуйована безпосередньо в кілограмо-метрах затраченої
роботи). Вищеописане стандартне випробування зветься
випробуванням на ударну в’язкість. Параметр ударної
в’язкості а к характеризує величину роботи руйнування зразка,
віднесену до площі поперечного перерізу в місці надрізу. Чим
більша ударна в’язкість, тим більша кількість енергії
поглинається матеріалом в процесі руйнування (звідси і
термін – ударна в’язкість).
Випробовування на ударну в’язкість дозволяють виявити
0
0
схильність до холодноломкості при t пер=-20  +40 С, тобто
ефективніше, ніж іншими методами (для гладких металевих
0
0
зразків t пер-100  200 С).
Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що ударна
в’язкість а к – це деяка умовна фізична характеристика, яка
дозволяє виявити схильність матеріалу до крихкого
руйнування в умовах складного напруженого стану.

6.7 ВИБІР РОЗРАХУНКОВИХ МОДЕЛЕЙ І
КОЕФІЦІЄНТІВ ЗАПАСУ МІЦНОСТІ

В даному розділі ми розглянули основні принципи і
підходи до розрахунку на міцність елементів конструкцій в

356