Page 163 - 126
P. 163

напружень.  Проте,  можна  використовувати  і  інші  критерії,
                            наприклад,  критерій  октаедричних  дотичних  напружень,  або
                            критерій енергії формозміни (див. розд.3).
                                Як  відомо,  дотичне октаедричне  напруження  визначається
                            за формулою

                                     1          2           2           2
                                                                             (6.15)
                               окт        1    2      1   3       2   3
                                     3

                            Згідно  з  гіпотезою  пластичності  Хубера-Мізеса  перехід  від
                            пружного  до  пластичного  стану  відбувається  тоді,  коли   окт
                            досягає  певного  граничного  значення,  характерного  для
                            даного  матеріалу.  Приймемо,  що  два  напружені  стани
                            рівнонебезпечні, якщо рівні октаедричні дотичні напруження
                            (6.14).  Поставивши  у  відповідність  заданому  одновісний
                            напружений стан з напруженням  екв, отримаємо:

                                     2           2          2           2
                                                                            (6.16)
                              екв         1    2      1    3      2   3
                                    2
                               Вираз  для  еквівалентного  напруження  (6.16)  за  формулою
                            суттєво відрізняється від аналогічної залежності (6.11), проте
                            в  кількісному  відношенні  вони  виявляються  близькими.
                            Зокрема,  для  плоского  стану  ()  (рис.6.9),  підставляючи
                            головні  напруження  (6.10)  у  вираз  (6.16),  отримаємо  для
                            еквівалентної напруги наступну формулу
                                                 2
                                                       2
                                                     3                                                   (6.17)
                                         екв
                               Відмінність  отриманої  формули  (6.17)  від  відповідної
                            формули (6.11) (на якій ми акцентували увагу в п.6.4.1) лише
                            у тому, що змінився коефіцієнт при
                             2
                              в підкореневому виразі з 4 на 3. Виявляється, по суті, що це
                            деякий ваговий коефіцієнт, за яким оцінюємо відносний вплив
                              і    на  можливість  виникнення  пластичних  деформацій.  В
                            числовому  ж  відношенні  різниця  між  (6.17)  і  (6.11)  є
                            невеликою. Так, у випадку, коли =0 результати вирахування
                             екв відносяться як два до 3  , що складає біля 13%.





                                                           352
   158   159   160   161   162   163   164   165   166   167   168