Page 52 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”
P. 52

12  СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ
                                               ЗАСОБІВ СЛОВОТВОРУ

                      1.      Способи українського словотворення.
                      2.      Стилістичні можливості словотвору.

                      Словотворення  - розділ мовознавства, який досліджує закони творення
               слів.
                      Словотвір – творення нових слів наявними в мові способами.
                      Слово  або  основа  слова,  від  яких  утворюються  інші  слова,  називається
               твірним словом або твірною основою.

                                                   Способи творення слів:
                      І. Морфологічниий:
                   1.  префіксальний (казати – переказати, писати - відписати );
                   2.  суфіксальний (промова – промовляти, книга - книжка);
                   3.  префіксально-суфіксальний (мораль – аморальний, дорога - подорожник);
                   4.  безафіксальний    /без  префіксів  і  суфіксів/  (підписувати  –  підпис,
                      розшукувати - розшук);
                   5.  складанням:  основоскладанням  і  словоскладанням  (телебачення,  мати-
                      мачуха, міськком, ІФДТУНГ).
                        ІІ. Неморфологічний:
                   1.  лексико-семантичний /використання наявних у мові слів для позначення
                      нових  понять,  ознак,  дій/    (швець  –  Швець,  захід  –  Захід  /Західна
                      Європа/);

                   2.  лексико-синтаксичний    /злиття  слів  в  одне  слово/  (натщесерце,
                      перекотиполе).
                   3.  морфолого-синтаксичний /перехід слів з однієї частини мови в іншу/:
                             адвербіалізація - /у прислівники/ (страх,  вивчити напам'ять);
                             ад'ективація - /у прикметники/ (цілющий , громадський);
                             вербалізація - /у дієслова/ (бух у ноги, хап за голову);
                             кон'юкціоналізація  - /у сполучники/ (з огляду на, зважаючи на);
                             прономіналізація  /у  займенники/  (кажеш  чоловікові,  кажеш  –  і
                             жодної реакції);
                             субстантивація  /у  іменники/  (черговий,  множене;  усе  добре,  та  є
                             одне але).
                      Стилістичні        можливості       словотвору        виявляються        у    синонімії
               словотвірних афіксів. Суфікси з лексико-семантичним значенням творять слова
               з відмінними значеннями, що збагачує лексику мови. Наприклад, ліс – міжлісся
               –  лісовий  –  лісистий  -  лісовик  –  Лісовий  /прізвище/.  Суфікси  з  лексико-
               граматичним значенням вносять додаткові відтінки у слова і  використовуються
               зі стилістичною метою. Наприклад, ліс – лісок – лісочок.





                                                              52
   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57