Page 24 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

параду" (пораду), "галава балить" - це грубо порушувати правила вимови.
"Укання" вживається у діалектах, зокрема у говорах західної України: курова,

тубі, мулоко.
3. В українській мові губні звуки вимовляються твердо : дуб, степ, рів, сім.
Напівпом'якшено вони вимовляються перед і : біб, піна, міст, вінок.
Пом'якшено вимовляються губні звуки у деяких іншомовних словах : пюре,
бюро, пюпітр, фюзеляж.
4. У власне українських словах вживається звукосполучення хв : хвиля,
хвіртка, хвіст. У запозичених словах вимовляється звук ф : фізика, фокус,

факт, фея.
5. Звуки дж, дз в українській мові позначаються двома буквами, які
передають один звук, злитий, суцільний і тому не можна розривати букви при
написанні і вимовляючи роздільно - сид-жу, кукуруд-за.
6. Роздільно вимовляються звукосполучення, які виникли внаслідок збігу

приголосних префікса та кореня : під-живлення, над-звичайний.
7. Звуки дж, ч, ж, ш в українській літературній мові тверді, але перед
голосним і вони пом'якшуються : джміль, річ, ніж, лоша — тверді; бджілка,
чіткий, жінка, шість - м'які. Пом'якшено шиплячі можуть вимовлятися у
словах : клоччя, збіжжя, ніччю, піччю, подорожжю.
8. М'яко вимовляються приголосні з, ц, с у суфіксах -ський, -зький, -цький:
український, празький, чумацький.
9. У закінченнях дієслів у результаті асиміляції звукосполучення -ться, -шся
вимовляються як -ц': а, -с': а : купайуц': а, смійес’:а.

10. Орфоепічна норма що регулює вживання літери г (гомін) та проривного
ґ (ґрунт), розхитана внаслідок вилучення з української абетки літери Ґ у 1933
році. За новим виданням "Українського правопису" цей звук рекомендується
писати, а відповідний звук вимовляти в українських і запозичених та
зукраїнізованих словах аґрус, ґазда, ґанок, ґудзик, дзиґа, ґречний, ґринджоли,

ґвалт, ґава та ін. Також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь, Салиґа та ін. У словах
грецького походження треба писати й вимовляти г (бо так вимовляють самі
греки) : генетика, гігант, гімн, гімназія, біографія, логіка, орган, організм та ін.
Тобто в усіх грецизмах, якими є слова з компонентами гео-, гетеро-, гігро-,
гідро-, гіпер-, гіпо-, геліо-, голо-, гомо-, граф-, лог- та ін. Наприклад,
географія, гетерогенний (іншого походження), гігроскопічний, гідра,

гіпертонія, гіпотрофія, геліотерапія, голографія, гомологія, каліграфія,
логопед. У давнозасвоєних словах з інших мов також слід вживати г : газета,
гвардія, генерал, геній, градус. У новіших запозиченнях з лат. та інших мов
(крім грецької) г вживається на місці h а Ґ на місці g. Наприклад, ґатунок
(gattung), ґілйьотина (guillotine), ґума (gumma), але гумус (humus), гуманізм

(humanus), Геґель (Неgе1), Гюґо(Нugо). Таким чином, звук ґ у словах
іншомовного походження можна вживати лише там, де для цього є підстави.
11. В українській мові літерою х відтворюється іншомовна фонема сh :

24