Page 197 - ЕЛЕКТРИКА І EЛEКТРОМАГНЕТИЗМ
P. 197

Дослід Штерна і Герлаха доводить, що магнітні моменти
                            атомів можуть мати тільки дискретні значення проекцій на зо-
                            внішнє магнітне поле (існування магнітного квантового числа
                            m l).Деякі атоми не мають власного магнітного моменту (діа-
                            магнетики магній і ртуть),або власні магнітні моменти елект-
                            ронів скомпенсовані. Дослід доводить існування в атомах вла-
                            сних магнітних моментів електронів і квантовий характер на-
                            магнічування паро- та феромагнетиків.

                                                 8.4.5  Феромагнетизм

                                  Основи  квантової  теорії  феромагнетизму  створені
                            Я.І.Френкелем,  В.Гейзенбергом  (1928  р.).  Великий  внесок  в
                            цю теорію внесли Б.Л.Розінг, П.Вейс, Н.С.Акулова, В.К.Арка-
                            дьєва,  Я.Г.Дорфман.  Вперше  дослідив  магнітні  властивості
                            А.Г.Столєтов.
                                  Механомагнітні  явища  підтвердили,  що  феромагнетики
                            мають магнітні моменти атомів, відмінні від орбітальних маг-
                            нітних моментів (гіромагнітне відношення виявилось в 2 рази
                            більшим в дослідах Ейнштейна і де Хааса). Це прямий доказ
                            неможливості  пояснення  феромагнетизму  з  допомогою  орбі-
                            тальних  магнітних  моментів.  В  подальшому  було  з'ясовано,
                            що феромагнітні явища  пов'язані лише з власними магнітни-
                            ми моментами електронів. Ряд магнітних, електричних і опти-
                            чних явищ дають змогу вважати притаманним електрону вла-
                            сного  магнітного  моменту  і  власного  механічного  моменту
                            імпульсу. Обидва моменти нерозривно зв'язані один з одним,
                            тому  термін  “спін”  застосовують  не  тільки  для  механічного,
                            але  і  для  магнітного  моменту.  Спін  електрона  визначається
                            моментом імпульсу  L  та магнітним моментом  p
                                                                               s
                                                                                 2
                                       L s   5, 3 10  35  Дж ,  p s    9, 27 10  24  А м .
                                  Власний магнітний момент електрона
                                                    e  h             24
                                             p s          9, 27  10  А  м
                                                    m  4
                            називають магнетоном Бора. Величина орбітальних магніт-
                            них моментів атомів близька до цього значення.
                                  Спін електрона (механічний момент)


                            192
   192   193   194   195   196   197   198   199   200   201   202