Page 194 - ЕЛЕКТРИКА І EЛEКТРОМАГНЕТИЗМ

Таким чином, парамагнетик намагнічується, створюючи
власне магнітне поле, яке співпадає за напрямом з зовнішнім
магнітним полем і підсилює його. Дослідами підтверджено,
що стержень з парамагнетика повертається в зовнішньому ма-
гнітному полі так, щоб встановитись вздовж ліній індукції по-
ля, бо власне магнітне поле парамагнетика співпадає за на-
прямом з зовнішнім.
В неоднорідному магнітному полі стержень або парама-
гнітна рідина втягуються в область сильного поля.
Те саме можна сказати і про гази. Треба підкреслити, що
всі ці ефекти характерні і для феромагнетика, причому вели-
чина силової дії набагато більша.
При ослабленні зовнішнього магнітного поля до нуля
орієнтація магнітних моментів внаслідок теплового руху по-
рушується, і парамагнетик розмагнічується. Намагніченість J
парамагнетиків пропорційна індукції зовнішнього магнітного
поля, а намагніченість  обернено пропорційна абсолютній
температурі (закон Кюрі). З (8.33) маємо
c
  , (8.34)
T
де c – стала, яка залежить від роду речовини.
Класична теорія парамагнетизму була розвинута Ландже-
веном (1905 р.). На основі статистичного розподілу Больцмана
для магнітних моментів була виведена залежність між намаг-
ніченістю J і індукцією зовнішнього магнітного поля B
0
np 2
J  m B , (8.35)
0
3kT
де n – концентрація атомів; p – магнітний момент атома; k
m
– стала Больцмана; T – абсолютна температура.
Порівнюючи вираз (8.35) з (8.31), знайдемо  для пара-
магнетика
 np 2
  0 m . (8.36)
3 kT
Підставимо константи. В звичайних умовах ( B  0, 1 Тл,

3
T  300 К ) одержуємо   10 , що відповідає дійсності.
189