Page 196 - ЕЛЕКТРИКА І EЛEКТРОМАГНЕТИЗМ

тання зразка відносно осі, паралельної напряму зовнішнього
магнітного поля. Особливо сильний ефект в феромагнетиках.
Тонкий залізний стержень підвішувався на тонкій пружній нит-
ці, на якій крім того закріплювалось дзеркало 1 (рис. 8.4), і по-
міщався всередині соленоїда. При вмиканні соленоїда в елект-
ричне коло постійного струму стержень обертався на деякий
кут, нитка закручувалась, і світловий зайчик зміщався по шкалі.
Але ефект був дуже малий. Для підсилення ефекту застосовано
метод резонансу – соленоїд живився змінним струмом, частота
якого підбиралась рівною частоті власних коливань системи.
Амплітуда коливань при цьому збільшилась і могла бути вимі-
ряна. З даних досліду гіромагнітне відношення g  e m , яке
вийшло в 2 рази більшим від орбітального значення для елект-
ронів в атомі. Це означало, що електрони мають спін (власний
магнітний момент, крім орбітального).
Барнет приводив залізний стержень в дуже швидке
обертання навколо власної осі і вимірював намагнічування
стержня. Це явище одержало назву механомагнітного ефекту і
полягало в намагнічуванні стержня при його обертанні.
Експериментальне визначення магнітних моментів ато-
мів було здійснене Штерном і Герлахом. Пучок атомів про-
пускався через неоднорідне магнітне поле (рис. 8.5).

Рисунок 8.4 Рисунок 8.5

Слід цього пучка на екрані являв собою декілька симет-
рично зміщених ліній (срібло – 2 лінії, для кисню – 5, для залі-
за – 9). Деякі атоми не мали відхилення (магній, ртуть).

191