Page 67 - 6869

Тихого океану і залягає на глибинах 3500-7230 м у найбільш
віддалених від берега частинах океану. За макроскопічними
ознаками і речовинним складом вона представляє собою звичайну
глину. Забарвлення буре або плямисте, що свідчить про наявність на
цих глибинах значної кількості кисню та бідність органічного світу.
Знахідки в центрі океанів теригенного осадку здавались в свій
час незрозумілими і червону глину вважали продуктом розкладання
донних осадків та ефузивного матеріалу. В дійсності вулканічний
матеріал відіграє помітну роль, але він є лишень домішками.
Найбільш вірогідно, що ці відклади могли сформуватись таким
шляхом. З одного боку вітер піднімає та розносить на величезні
простори пилуваті маси з пустель; з другого боку ріки приносять
завислий та колоїдний матеріал, який осідає біля берегів неповністю,
а океанічними водами і течіями, переноситься на значні віддалі
далеко від берега. В розрідженому розчині коагуляція частинок
майже не відбувається, а так як швидкість їх осідання дуже незначна,
то досягти океанічних глибин вони можуть тільки через великий
проміжок часу, на протязі якого вони відносяться течіями у найбільш
віддалені від берега ділянки океанів. Вулканічний попіл також є
вагомою складовою червоних глин. Таким чином, червона глина є
нормальним теригенним осадком, який накопичується надзвичайно
повільно. До складу глини в незначній кількості входять домішки
вапнякових або кремневих планктонних організмів. Місцями в
складі глини спостерігається у великій кількості ефузивний матеріал
у вигляді вулканічного скла, уламків пемзи, які інколи утворюють
цілі плавучі острови, що зустрічаються далеко від місця виверження
після того, як пемза просочилась водою та опустилась на дно. Часто
в червоній глині зустрічаються невеличкі (0,2-1,0 мм) кульки
нікелистого заліза і бронзиту, подібні до мінералів метеоритного
походження. Ці утворення не зустрічаються на мілководді, тоді як в
червоній глині – до 20-30 кульок на 1 літр червоної глини.
Серед органічних решток для червоної глини характерні
найбільш стійкі – слухові кісточки китів і зуби риб. Місцями їх
спостерігається велике скупчення – до 100 зубів і 40 кісточок в одній
невеликій пробі, а на одній ділянці було знайдено до 1500 зубів, тоді
як на інших ділянках зазвичай не буває більше як двох зубів та однієї
кісточки. Знайдені в червоній глині зуби частково розчинені, і
покриті плівкою марганцевих мінералів, які захищають їх від
повного розчинення. Менш стійкі різновиди розчиняються цілком.
Про те, що червоні глини розчиняються дуже повільно свідчать

66