Page 63 - 6869

викликають особливий інтерес. Всі ці особливості дають підставу
розглядати його окремо, тим більше, що він має багато спільного і з
залізистими хлоритами, які не включають в число глинистих
мінералів.
Густина глауконіту 2,5-2,86. Твердість 2. Колір – яскраво-
зелений, інколи темний, зеленувато-синій, інколи світло-зелений і
майже безколірний, жовтуватий. Хімічний склад глауконіту
мінливий, як і властивості. Його компоненти: SiO 2 (40-56%); Fe 2O 3
(16-22%); FeO (1,5-3,0%); Al 2O 3 (4-9%); K 2O (5-7%);H 2O (6-8%);
MgO (2-4%). Крім названих сполук в незначних кількостях
зустрічаються інші елементи, а також органічна речовина.
Виходить , що глауконіт – це різновидність гідрослюди, в якій
Al широко, але не повністю заміщений трьох- і частково
двохвалентним залізом, а також магнієм.
Глауконіт може мати різний генезис. Він інколи заповнює
раковини форамініфер, виникає, як і інші глинисті мінерали шляхом
розкладання та заміщення алюмосилікатів, особливо біотиту;
випадає з розчинів самостійно, заповнюючи тріщини і пустоти,
цементує піщані зерна та утворює тонкі нальоти на поверхні грунту.
Глауконіт вміщає залізо переважно в окисній формі з
домішками закисного і формується, очевидно в перехідному
середовищі від окисного до відновного. Відмічено, що супутниками
глауконіту є желваки фосфоритів і що він часто спостерігається там,
де проходять сильні течії, особливо, холодні.

Осадки Чорного моря
Западина Чорного моря досягає глибини 2200 м, а на глибині
всього 45 м відділяється від Середземного моря порогом. Верхня
частина вод Чорного моря до 150-200 м помітно опріснена,
піддається сезонним коливанням температури і вміщає нормальну
кількість кисню. Нижче, внаслідок притоку більш теплої, але більш
солоної і тому більш важкої середземноморської води, в морі
0
встановлюється постійна температура близько 9 і солоність 2,23%.
Тому його глибокі води важчі, ніж поверхневі. В результаті цього
поверхневі води, які збагачуються киснем із повітря, не опускаються
нижче 150-200 м, із цієї глибини кисень поступово зникає і
появляється H 2S. Внаслідок цих процесів осадки Чорного моря (рис.
12.1) розпадаються на мілководні з багатою донною фауною і
глибоководні – німі, без живих організмів.

62