Page 62 - 6869
P. 62

(еупелагічного)  мулу  цей  відрізняється  вмістом  більш  крупних
                            (більше 0,1 мм) уламкових зерен і другими ознаками, які вказують на
                            близькість до суші, зокрема при вмісті рослинних решток.
                                  Одним  із  прикладів  є  відклади  Мексиканської  затоки,
                            Карибського  моря  і  європейського  Середземного  моря.  В
                            Мексиканській      затоці     розвинутий      білий     зернистий
                            крейдяноподібний  вапняковий  мул,  який  більше  ніж  на  90%
                            складений кальцитом, що утворився з форамініфер та коколітів. В
                            місцях розвитку сильних течій осадок розмивається і дно складене
                            твердими,  вапняковими  шкірками  з  прикріпленими  до  них
                            організмами  (серпулі,  глибоководні  одиночні  корали  та  ін.).  У
                            Середземному  морі  осадок  бідніший  на  СаСО 3.  В  деяких  навіть
                            глибоких ділянках осадок збагачений дрібним кварцевим піском або
                            алевритом, який доноситься вітром з Сахари. У викопному вигляді
                            такі відклади могли б бути прийняті за лес.

                                                     Червоний мул
                                  Біля берегів Бразилії, Китаю (Жовте море) і в деяких інших
                            районах  розвинутий  мулистий  осадок,  близький  за  складом  до
                            синього  мулу,  але  відрізняється  від  нього  бурим  або  жовтим
                            кольором, що нагадує поверхневу шкірку синього мулу. Подібність
                            така  не  випадкова.  Червоний  мул  розвинутий  там,  де  в  море
                            впадають  великі  ріки  (Амазонка,  Ориноко,  Хуанхе,  Янцзи),  які
                            несуть колосальну кількість теригенного матеріалу, що утворився в
                            області формування червоноколірних продуктів вивітрювання, тобто
                            порід збагачених оксидами заліза. Завдяки значному приносу такого
                            матеріалу, відновлення оксидних сполук не встигає завершитись, і
                            більша частина заліза зберігається в окисній формі. Таким чином,
                            червоний мул є свого роду кліматичною різновидністю синього.

                                           Глауконітовий (зелений) мул і пісок
                                  До зеленого або глауконітового мулу і піску відносять досить
                            грубозернистий піщано-глинистий, інколи вапняковистий осадок з
                            високим вмістом глауконіту. Характерна частина осадку –
                            глауконіт – зустрічається на глибинах з 80 до 200 м, інколи
                            і до 400 м.
                                  Глауконіт – це один із глинистих мінералів групи гідрослюд.
                            Особливості  глауконіту  –  його  колір,  форми  прояву  у  вигляді
                            окремих  зерен,  розсіяних  в  інших  породах,  відсутність  у
                            магматичних  породах,  приуроченість  до  морських  осадків













                                                            61
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67