Page 66 - 6869

ЛЕКЦІЯ №13
ЕУПЕЛАГІЧНІ (ГЛИБОКОВОДНІ, АБІСАЛЬНІ) ОСАДКИ

Сучасні еупелагічні осадки займають 4/5 площі морського дна
і вивчення їх має надзвичайно важливе значення для розуміння
процесів осадконакопичення.
Еупелагічні відклади формуються в різних умовах: 1) за
рахунок скелетів морських організмів і незначних хімічних процесів;
2) за рахунок матеріалу, принесеного з суші у вигляді твердих
завислих частинок; 3) за рахунок продуктів вулканічної діяльності.

Глобігеріновий мул
Найбільш поширеним еупелагічним осадком є глобігеріновий
мул, розвинутий в Атлантичному океані. Максимальні глибини, на
яких він був зафіксований, досягають 6000 м. Це білий, рожевий або
жовтий рихлий осадок, що нагадує крейду. Він складається
дрібнозернистим кальцитом, що заміщує дрібні пелагічні організми
(форамініфери, коколітофориди) з незначними домішками донних
черепашок і глинистим матеріалом з включеннями тонкого
уламкового матеріалу.
Кількість СаСО 3 коливається від 98 до 30%. За новими даними
основна маса цього осадку складається зі скелетів форамініфер і
коколітофорид та залежить від кількості планктону, приносу глини,
температури, вмісту СО 2, глибини басейну та інших факторів.
В глобігерінових мулах спостерігається шаруватість
обумовлена прошарками, що відкладалися то в льодовикові, то в
міжльодовикові часи і мають різний склад, а також прошарки
вулканічного попелу. В цих осадках видно сліди зсувів, переміщення
течіями та ходи мулоїдів. Ці ознаки мають важливе значення, тому
що деякі літологи приписують їм формування в прибережно-
морській зоні.
Уламкові мінеральні зерна не перевищують розмірів 0,02 мм в
діаметрі. Серед аутигенних мінералів зустрічаються зерна
глауконіту, цеоліту, марганцевих і вапнякових зростків.
Різновидністю глобігерінового є мул, який складається з
арагонітових черепашок птеропод.

Червона океанічна глина
Серед глибоководних (абісальних) осадків друге місце за
поширенням займає червона океанічна глина, яка покриває дно

65