Page 61 - 6869
P. 61

зустрічаються  і  в  більш  мілководних  неритових  та  і  в  більш
                            глибоководних  осадках,  тому  не  завжди  можна  їх  відрізнити  від
                            шельфових та абісальних.

                                                   Синій і темний мул
                                  До  синього  мулу  відносять  найбільш  поширений  в  області
                            континентального схилу (200-500 м глибини) теригенний мулистий
                            осадок  блакитного  або  темно-сірого  кольору,  з  сірководневим
                            запахом.  Верхня  його  частина  зазвичай  окислена  і  має  буре
                            забарвлення.  Основну  масу  осадка  складає  глинистий  матеріал  з
                            невеликою  кількістю  більш  крупних  уламкових  зерен.  До  30%  у
                            ньому є кальцит, представлений черепашками пелагічних організмів
                            з  незначними  домішками  донних  і  рідше  кремневих  форм.
                            Характерні  дрібні  включення  сірчистого  заліза,  глауконіту
                            практично немає. Зрідка зустрічаються вапнякові конкреції, піритові,
                            марганцеві, сидеритові, лімонітові і баритові. Інколи спостерігається
                            двохкомпонентна будова: внизу грубий мул, багатий на пластичний
                            матеріал  і  майже  без  СаСО 3,  у  верхній  частині  –  тонкозернистий
                            глинистий, збагачений кальцитом з рештками форамініфер. Нижній
                            шар  відклався  очевидно  із  досить  холодних  вод  в  останню  фазу
                            льодовикового  періоду.  Осадки  типу  синього  мулу  дуже
                            розповсюджені в осадочних товщах.

                                                    Вулканічний мул
                                  Різновидністю  синього  мулу  та  інших  мулів  є  вулканічний
                            мул, який відкладається в зоні розвитку вулканів. Від інших мулів, і
                            зокрема синього, він відрізняється гострокутною формою частинок і
                            речовинним  складом  (замість  кварцу  у  ньому  багато  санідину,
                            плагіоклазів, рогової обманки, авгіту, біотиту і вулканічного скла).
                            Площа  розповсюдження  його  незначна,  але  зустрічається  серед
                            осадочних товщ сучасних молодих антропогенових відкладів.

                                                    Вапняковий мул
                                  Серед відкладів напівпелагічної області на глибинах до 3000 м
                            зустрічається білий, жовтий та зеленуватий мул, багатий на СаСО 3
                            (до 90% і більше). Сюди можна віднести різновид синього мулу, що
                            подібний до коралових споруд, вміщаючих СаСО 3 більше 30-40%.
                            Більша  частина  осадків  цього  типу  складена  форамініферами,
                            птероподами  і  найдрібнішими  планктонними  вапняковими
                            водоростями     –    коколітофоридами.     Від    глибоководного













                                                            60
   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66