Page 52 - 6863

Основним актом, що регламентує трудові відносини, є Кодекс законів про працю,
прийнятий ще 10 грудня 1971 р. (набув чинності 1 червня 1972 р.) і орієнтований на жорстке
державне регулювання.
Кодекс законів про працю України
Стаття 3. Регулювання трудових відносин Законодавство про працю регулює трудові
відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм класності, виду
діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними
особами.
Поняття і особливості трудового договору
Трудове законодавство - єдина галузь, здатна не тільки безпосередньо впливати на основну
виробничу силу - людей, що є носіями робочої сили, а й захистити їх у процесі трудової діяльності
та від безробіття. Під впливом системи норм законодавства про працю формується правовий
механізм соціального захисту працівників. У регулюванні трудових відносин неминучим є перехід
від централізованого державного регулювання до колективно - та індивідуально-договірного
методів визначення умов праці, аби підвищити зацікавленість працівника до праці, змінити
мотиви його трудової діяльності та обмежити незаконне втручання у сферу праці. Договірний
метод регулювання трудових відносин дає можливість підприємствам, установам та організаціям у
межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів установлювати додаткові, порівняно із
законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників.
Центральне місце в механізмі індивідуально-договірного регулювання умов праці посідає
трудовий договір. Він забезпечує раціональну й ефективну реалізацію найважливіших соціально-
економічних прав громадян: права на працю і права на обрання виду зайнятості, тобто допомагає
вільно визначати місце, час та інші особливості, пов'язані з їх реалізацією, а це, у свою чергу,
стимулює активність, трудову ініціативу працівника, його професійне зростання, якісне виконання
трудових обов'язків, гармонізацію інтересів сторін трудових правовідносин. Трудові договори
посилюють правову захищеність працівника на всіх стадіях виникнення, зміни та припинення
трудових правовідносин, справляючи серйозний вплив на інститути трудового права, процеси
встановлення умов праці, ЇЇ оплати та інші елементи правового становища учасників
правовідносин.
Трудовий договір має як економічне, так і юридичне значення. Економічне значення
трудового договору полягає у забезпеченні потреб його сторін - працівника та роботодавця.
Юридичне значення терміна "трудовий договір" є багатоцільовим. По-перше, він є
найважливішим інститутом трудового права, що посідає центральне місце в його системі та
системі законодавства про працю. По-друге, він є важливою гарантією таких взаємопов'язаних
трудових прав, як право на працю, право на обрання виду зайнятості та виключного права
громадянина на розпорядження своїми здібностями до праці. Тісний зв'язок трудового договору з
цими суб'єктивними правами зумовлює розвиток різних видів індивідуальних договорів про
працю в умовах ринкової економіки, що сторонам дає можливість повніше враховувати взаємні
інтереси і потреби при встановленні, зміні та припиненні трудових правовідносин. Договір є тим
чинником, елементом, що пов'язує між собою правовідносини з працевлаштування та трудові
правовідносини. Його укладення означає припинення перших і появу других. По-третє, трудовий
договір є умовою для застосування до працівника трудового законодавства. Уклавши його,
фізична особа здобуває статусу працівника, і на неї поширюється нормативні акти про працю, у
тому числі й локальні. По-четверте, трудовий договір є підставою виникнення трудових
правовідносин і створює юридичну базу для їх функціонування. Договір є регулятором трудових
та деяких пов'язаних із ними відносин. Значення конкретного трудового договору полягає в тому,
що він виступає базою існування та розвитку правових відносин у сфері застосування праці.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і
роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з
підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати
заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як бачимо, у трудовому договорі діють дві сторони, які мають відповідні права та
зобов'язання один щодо одного (роботодавець та працівник); цей перелік є вичерпним. Всі інші