Page 30 - 6850

E 2  I 2   R 2 20  5 , 2 5 
 I    1А;
1
R 1  R 3 5 , 2  5
E  I   R 20  5 , 2 5 
  I  2 2 2   5 , 1 А.
3
R  R 3  2
4 5
3 Вказавши довільно напрями струмів І 1, І 2, І 3 (рисунок 2.15,б)
визначаємо їхні значення, як алгебраїчну суму часткових струмів І 1', І 2', І 3' і
І 1", І 2", І 3".
І 1 = І 1' – І 1" = 1 – 1 = 0 А; І 2 = – І 2 ' + І 2" = – 0,5 + 2,5 = 2 А;
І 3 = І 3' + І 3" = 0,5 + 1,5 = 2 А.
Струми І 2', І 1" вибрані із знаком „–„ , так як їхні напрями не
співпадають із напрямами струмів І 1, І 2, зображеними на рисунку 2.15, б.

2.5. Метод вузлових напруг (потенціалів)

Метод базується на першому законі Кірхгофа і законі Ома. Розглянемо
коло Якщо електричне коло складається тільки з двох вузлів (рисунок 2.16,
а), то для розрахунку такого електричного кола методом вузлової напруги
необхідно:

0

Рисунок 2.16 – Електричні схеми. Метод двох вузлів

– довільно вказати напрями струмів І 1, І 2, І 5 у вітках схеми та напрям
вузлової напруги між вузлами 1-0 U 10 (рисунок 2.16, б) – ;
 E G
–визначити вузлову напругу: U 10  k k , (2.33)
 G k
де E k, G k – ЕРС та провідність відповідно k – ої вітки. Добуток E k G k у
чисельнику береться із знаком "+", якщо напрям ЕРС не збігається з
напрямом вузлової напруги.
- скласти рівняння за другим законом Кірхгофа ±E k ± U 10 = І kR k для
кожної k-ої вітки і вузлової напруги та визначити струми у вітках схеми
(якщо струм має від'ємне значення, то дійсний його напрям є протилежним
позначеному на схемі).

2.6 Метод еквівалентного генератора

Метод еквівалентного генератора, як правило, використовується в тому
випадку, коли необхідно визначити струм в одній вітці або дослідити
електричне коло при зміні опору вітки, особливо якщо останній нелінійний.
В основі цього методу лежить теорема про активний двополюсник
(двополюсник в якому присутні джерела енергії) (рис. 2.17, а). Струм будь -

30