Page 28 - 6850
P. 28

При цих припущеннях достатньо обмежитися складанням рівнянь
                   для контурних струмів тільки за другим законом Кірхгофа. Тобто
                   достатньо скласти (n = р – ( q – 1) рівнянь, що значно спрощує
                   розрахунки.
                         Розглянемо  алгоритм  розв’язку  електричного  кола,  зображеного  на
                  рисунку 2.14.













                               Рисунок 2.14 – Електрична схема. Метод контурних струмів

                             Довільно задамо додатні напрямки струмів у всіх вітках кола.
                       Виділимо незалежні контури: I – 1231, II – 1421bcdb, III – 2432abda та
                       позначимо відповідні контурні струми І 11, І 22 та І 33. Контур І має суміжні
                       вітки із контурами ІІ та ІІІ – 12 і 23 відповідно. Контур ІІ має суміжні
                       вітки із контурами І та ІІІ – 12 і 24 відповідно. Контур ІII має суміжні
                       вітки із контурами І та ІІ – 32 і 24 відповідно.
                         Напрямки контурних струмів можна вибирати довільно, але для
                  однаковості наступних формул і розрахунків бажано задавати їх напрямки
                  такими, що збігаються з напрямками обходу контурів (у цьому випадку – за
                  напрямком руху годинникової стрілки). складаємо систему рівнянь за другим
                  законом Кірхгофа для кожного контура:

                                Е 1 = (R 1 + R 3 + R 5)I 11  – R 5I 22 – R 3I 33;         (1 контур)
                               – Е 2 = – R 5 I 11 + (R 2 + R 4 + R 5)I 22   – R 4I 33;   (2 контур)    (2.31)
                            Е 6 = – R 3I 11 – R 4I 22  + (R 3 + R 4 + R 6)I 33  .     (3 контур)

                         - розв'язуємо систему рівнянь і визначаємо контурні струми (I 11, I 22, I 33),
                  а струми у вітках I 1 … I 6 визначимо через контурні струми:
                         I 1 = I 11;   I 2 = – I 22;  I 3 = I 33 – I 11;  I 4 = I 33 – I 22;  I 5 = I 11 – I 22;  I 6 = I 33.    (2.32)
                         2.2 Розрахунок лінійних електричних кіл методом накладання,
                  (суперпозиції)
                         Суть методу накладання полягає у тому, що струм будь-якої вітки
                  електричного кола визначається сумою струмів, зумовлених дією кожного
                  джерела окремо, тобто накладанням (суперпозицією). Принцип накладання
                  дійсний для будь-яких лінійних взаємозв'язків, однак він не дійсний для
                  рівнянь балансу потужностей, оскільки тут причинно-наслідкові зв'язки
                  квадратичні. Принцип накладання випливає з лінійності причинно-
                  наслідкових зв'язків у лінійних електричних колах. Отже його можна
                  застосовувати для аналізу лише лінійних електричних кіл.




                                                               28
   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33