Page 11 - 6816

мислення. Якщо в конкретного індивіда відсутні уявлення про
абсолют, то «абсолютом» для нього стають спотворені ідеї та
уявлення. Конфлікт знеособленого й особистісного проходить крізь
стародавню китайську філософію (янь – інь), зороастризм

(Ормузд – Аріман), індійську філософію (Махаяна – Хінаяна,
велика колісниця – мала колісниця), грецьку філософію
(аполонічне начало – діонісійське начало), християнство (Христос і

диявол). Просвітництво й Велика французька революція,
проголосивши рівність, і духовну зокрема, знищили особистісне
начало, що автоматично призвело до того, що первоначалом
проголосило себе знеособлене (ніщо, М. Гайдеґґер), а з часом

народилася філософія існування – екзистенціалізм.
В основі філософських помилок постмодерної філософії

лежить ототожнення сутності й існування. Не без впливу
екзистенційної філософії європейська філософія сконцентрувала
свою увагу на теперішньому – ось-бутті, яке є продуктом діяльності
масової людини. Абсолютизуючи ось-буття, постмодерна

метафізика припустилася суттєвої помилки, за якою приховане
нерозуміння того, що особистість є персоніфікацією духу.
Розв’язання проблеми метафізичних основ буття пов’язуємо з

людськими якостями й ступенями духовного розвитку людини.
Між метафізикою та станом суспільного буття існує
беззаперечний зв’язок. Втрачено основний зміст буття як пріоритет
особистісного начала над знеособленим. У філософів немає образу

майбутнього, що яскраво виявилося в постмодерній філософії.
Розв’язання антрополого-глобальної проблеми, перед якою
опинилося людство, вимагає нового визначення метафізичних

основ життєдіяльності людини.
В українській філософії в умовах незалежності відроджується
інтерес до метафізики (А. Баумейстер, Є. Бистрицький, О. Гомілко,
В. Кізіма, А. Лой, В. Окороков, В. Пронякін, М. Савельєва,

О. Халапсіс, М. Шкепу), але це відбувається поза межами ідеї
особистості та зв’язку метафізики зі способом життя філософа. Цей
органічний зв’язок загублено, що стало причиною втрати

філософами їхнього статусу в суспільстві у ХХ – на поч. ХХI ст.
Розвиток української нації не може відбутися без відродження ідеї
особистості, яка є носієм національної ідентичності, духу свободи,

моралі, справедливості, а тому у філософії й суспільному житті має
відбутися особистісний поворот.

11