Page 8 - 6816

максимально точно сформулював думку, що первоначала приховані
в якостях еліти.
Інший підхід до розуміння первоначал сформульовано в
марксистській філософії. Марксизм за первоначало приймає

суспільне буття, яке трактує як зовнішню щодо людини об’єктивну
реальність. Зміст суспільного буття розкривається через предметно-
практичну діяльність, яка зумовлює, з одного боку, рівень

забезпечення матеріальними благами, а з іншого, – форми
життєдіяльності людини, що знайшло відбиття у твердженні:
суспільне буття – це єдність продуктивних сил і виробничих
відносин. Протиставлення суспільного буття й індивідуальної та

суспільної свідомості є результатом Декартової методології. За
такого підходу людині відводили роль спостерігача, вона втрачала

здатність бути суб’єктом діяльності. Ми ж уважаємо, що суспільне
буття – це особлива частина буття, його змістом є єдність
духовного й матеріального.
Отже, первоначало – це не матеріальні основи життєдіяльності

людини й суспільства, а духовні. Первоначалом є соціально-
психологічні, інтелектуальні й моральні якості еліти. Від рівня їх
розвитку залежить існування людської спільноти й української

зокрема.
Традиція трактування людини вищого рівня духовного
розвитку як первоначала йде від стародавньої Греції. Зрозуміло, що
лише окремі індивіди здатні підніматися до їх розуміння та ставати

їхнім втіленням. Первоначала буття пов’язані зі змістом слова
«бути». Бути у стародавніх греків означало єдність між способом
життя людини та словом, що суспільна свідомість сприймала як

справжнє життя. Християнство підхопило ідею первоначал і
сформувало християнські цінності. З часом первоначала набувають
іншої форми, але за змістом залишаються незмінними. Криза
первоначал стала відчутною в епоху пізнього Середньовіччя. Епоху

Просвітництва й Велику французьку революцію слід розглядати як
реакцію на втрату первоначал і водночас як раціональний пошук
нових основ буття. У кожну історичну епоху первоначала

потребують іншої форми. У ХХ ст. їх брак став помітним після
Першої світової війни. Специфіка сучасної кризи полягає в тому,
що вона має глобальний характер, а тому відповідь теж мусить

бути глобальна, не лише охоплювати теоретичні аспекти, а й
стосуватися інтелектуально-психологічних, моральних і духовних

8