Page 119 - 6811

практиці компроміс між інтересами виробника й винахідника, вла-

сника й покупця. Причому цей компроміс історично склався в часи
повного диктату виробника й відносної слабкості правових і рин-
кових позицій винахідників і власників нематеріальних активів. За
старих часів організація впровадження нововведень представляла

велику проблему. І якщо на даному виробництві власнику патенту
відмовляли у впровадженні, то шансів упровадити нематеріальні

активи в іншому місці, як правило, було вкрай мало.
Методологія оцінювання нематеріальних активів з викорис-
танням роялті припускає знання всього життєвого циклу об’єкта,
реально пророчити який буває майже неможливо. Тим більше не

вдається, звичайно, вірогідно розрахувати масу прибутку по всьому
життєвому циклі нематеріальних активів через те, що, як правило,
не вдається обґрунтувати очікуване моральне старіння нематеріа-

льних активів. Тому використання роялті для розрахунків вартості
нематеріальних активів представляється неефективним.
Більш правильним представляється розрахунок вартості не-
матеріальних активів з використанням маси прибутку за деякий

доступний для огляду період (лише декілька років). Але прибу-
ток, отриманий від реалізації даних нематеріальних активів, було
б розумніше поділяти нарівно між продавцем і покупцем немате-

ріальних активів протягом визначеного терміну.
У цьому разі методика оцінювання вартості нематеріальних
активів відрізняється від більшості відомих тим, що базується на
принципі обопільної й рівної вигоди для обох суб’єктів угоди —

продавця й покупця, а також на принципі рівної вигоди, одержу-
ваної фактичним власником і тим, хто реально буде одержувати
дохід від використання нематеріальних активів, але не буде воло-

діти ним. Це говорить про те, що вартість нематеріальних активів
в такому разі визначається з розрахунку половини маси чистого
прибутку, одержуваного від їхньої практичної реалізації. Тому

всі складності розрахунків зводяться до визначення маси чистого
прибутку, одержуваного від практичної реалізації даних немате-
ріальних активів, до визначення частки нематеріальних активів у

масі інших активів, що впливають на прибуток, і визначенню ро-
зрахункового періоду.

119