Page 122 - 6811

тільки на основі ліцензійного договору. Тоді варто вважати, що ва-

ртість винаходу може дорівнювати вартості ліцензії. У свою чергу,
вартість ліцензії можна визначити за фактичним чистим прибут-
ком, що одержує ліцензіат, або за розміром роялті. Цей другий ви-

падок і обмежувальні умови і допущення розглядаються нижче.
Загалом вартість об’єкта промислової й інших видів інтелек-
туальної власності, обумовлена по прибутку З, може бути розра-

хована за формулою:

З = П  Д  Т , (7.2)

де П – річний прибуток, грн;
Д – частка прибутку, що припадає на об’єкт промислової (ін-

телектуальної) власності;
Т – час, за який проводиться розрахунок прибутку.
Частка Д залежить від рівня техніки, її правового захисту,
економічних факторів, наявності ноу-хау тощо в умовах ринку

практично не обмежена.
Передбачуваний прибуток П, що одержить покупець (ліцен-
зіат), складе:

П = Q  Ц  (В – В)  Н, (7.3)
л
де Q – середній річний обсяг очікуваного випуску продукції (при

відсутності достовірних даних можуть бути використані паспор-
тні дані про продуктивність устаткування);

Ц – ціна одиниці продукції, виготовленої за ліцензією;
В – термін дії ліцензійної угоди (звичайно 5–10 років);
л
В – період освоєння предмета ліцензії (звичайно 1–3 роки);
Н – норма прибутку в тій або іншій галузі промисловості

(звичайно 0,1–0,2).
Вартість (ціна) ліцензії (С ) визначають як частку (Д) від при-
л
бутку (П), одержуваного покупцем:

С = Д  П. (7.4)
л
Розмір роялті в угодах на передавання ноу-хау звичайно зни-

жується на 20–60 % залежно від характеру угоди, наприклад:
— переданий об’єкт незахищений патентами – знижується
на 20–40 %;

122