Page 60 - 6796

Відомо, що донедавна недооцінювалось значення невербального спілкування. Одна з
причин полягає в тому, що невербаліка найчастіше виявляється на несвідомому рівні, а люди
знають про це мало і не вміють її адекватно розпізнати. Водночас саме невербаліка несе більш
правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. З її допомогою передаються емоції, ставлення
суб'єктів одне до одного, до змісту розмови.

Класифікація невербальних засобів спілкування

• оптичні: жести, міміка, поза, хода, контакт, очей, одяг, косметика;
• акустичні: темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи, інтонація;
• тактико-кінетичні: дотик, потиск руки, поцілунок;
• просторово-часові: відстань між співбесідниками, тривалість контакту та ін.

Відстань між комунікантами

Успіх спілкування певною мірю залежить від «комфортності дистанції», яку займають
учасники спілкування. Відстань між співрозмовниками різна: у європейців – це відстань
простягнутої руки, у латиноамериканців – від ліктя до кінчиків пальців. У деяких народів
заведено в процесі діалогу торкатися співрозмовників. У Європі, в тому числі в Укораїні,
дослідники розрізняють такі зони спілкування:
• інтимна (від 0 до 0.4 м.) – діти, батьки, дружина, кохані, близькі друзі, родичі;
• особиста (від 0.4 до 1.5 м.) – конференціях, зустрічах, вечорах тощо;
• суспільна (від 1.5 до 4 м.) – лектор з аудиторією, вчитель з учнями, люди, яких не дуже
добре знаємо;
• відкрита (від 4 до 8 м.) – велика група людей, оратори, артисти.

Етичні питання використання мобільних телефонів

Не можна:
1. Користуватися під час перегляду кінофільму, спектаклю, на концертах, конференціях, під
час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять.
2. Класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав’ярні та аудиторії, щоб не засвідчити
неповаги до співрозмовника чи викладача.
3. Голосно розмовляти у транспорті, на вулиці.
4. Гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості.
5. Розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає увагу.

8.8 Ділова нарада

Наради стали невід’ємною частиною нашого життя. Їх проводять для вирішення
виробничих питань на підприємствах та в установах, управліннях, організаціях. Перевагою
наради у порівнянні з іншими формами управління є те, що за мінімум часу велика кількість
працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв’язати
складні питання та прийняти узгоджене найоптимальніше рішення.
Ділова нарада – це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у
потрібне русло на плідний кінцевий результат.
Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер:
організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо.
Оптимальні кількість учасників наради – 10-12 осіб. Більша кількість учасників просто не
зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на
проблему. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня підготовки як самої наради,
так і окремого її учасника й, безумовно керівника.
Виділяють такі види нарад:

57