Page 65 - 6796

11. Мовленнєвий етикет.

Звичайно, всі ці ознаки підпорядковуються одній глобальній – правильності, бо залежить від
того, порушені чи не порушені у мовленні правила: організації мовної системи, логіки чи
психології, естетики чи етики. Отже, культура мовлення – це також культура мислення і
культура суспільних і духовних стосунків людини.

Український народ завжди відзначався високою культурою мовних стосунків. Так,
турецький мандрівник Елвія Челебі, який три століття тому побував в Україні, писав, що
українська мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська. Проте у цій «всеосяжній»
мові йому вдалося знайти й записати аж чотири лайливі вирази: дідько; свиня; щезни, собако!
Ці ж лайливі слова в основному фігурують і в відомому листі запорожців до турецького
султана.

9.2 Етика мовлення

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими
словами про правильне (і не правильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а
мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості,
спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав, гідне і щасливе життя.

Етичні засади мовлення складались у світовій культурі у процесі розвитку людського життя,
яке передбачало спілкування, отже, пошук таких моральних правил, які могли б регулювати
людську взаємодію. Ці правила та норми нагромаджувались, з одного боку, у звичаях та
писаних традиціях народів різних країн. З другого боку, вони узагальнювались у працях
мислителів і науковців, які шукали універсальні етичні правила й норми, моральні традиції та
закони. Ці пошуки дійшли до нас у вигляді Золотого правила: «У всьому, як хочете, щоб інші
поступали з вами, поступайте і ви з ними».

Етика мовлення майбутнього фахівця передбачає дотримання таких основних правил:

1. Бути ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитися до співрозмовника.

2. Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.

3. Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього: Зверніть увагу,
будь ласка, на…, Вам уже відомо, що….

4. Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.

5. Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень
освіченості).

6. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується
фразами, що спонукають до спілкування: Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас
уважно слухаю!

7. Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявилися б недоречними.

8. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти,
то скористайтеся такими фразами: Я не готовий зараз дати відповідь. На жаль (на

62