Page 275 - 6783
P. 275

(технократичний  підхід),  і  знаходять  в  ідеології,  з  цієї  точки  зору,

           серйозні слабкості. Проте потрібно мати на увазі, що ідеологія – інша,
           ніж наука, форма суспільної свідомості, вона служить іншим цілям. У
           науці  реалізується  потреба  в  пізнанні,  у  відкритті істини.  Існування ж

           ідеології обґрунтовується, на наш погляд, не лише відображенням нею
           інтересів  певних  соціальних  груп,  але  й  потребою  людей  у  цілісній,
           несуперечливій,  досить  зрозумілій  і  простій  орієнтації  в  суспільно-
           політичному  житті  (цього  наука  дати  не  може).  Ідеологія  не  тільки

           зрозуміло  і  доступно  пояснює  цю  реальність,  але  і  підказує  людині
           осмислене  спрямування  дій  у  світі  цієї  реальності,  наділяє  людину
           певною загальною програмою дій. Крім цього, вона вказує принциповий

           шлях вирішення тих проблем, що поставлені  перед суспільством. І хоча
           кожен із реально можливих шляхів вирішення проблем насамперед або
           найбільшою  мірою  відповідає  інтересам  певних  соціальних  груп,

           ідеологія,  однак,  трактує  той  шлях,  який вона  пропонує,  як  такий, що
           найбільше  відповідає  інтересам  усього  суспільства,  усіх  соціальних
           груп,  оскільки  її  творці  та  адепти  зацікавлені  у  притягненні  до  неї

           максимальної кількості прибічників.
                          Отже,  виробляючи  певні  моделі  пояснення  реальності  та
           соціальної  дії,  даючи  цілісну  орієнтацію  в  цій  реальності,  ідеологія
           виконує важливі суспільні функції, які в сучасному суспільстві не може

           виконати  жодна  інша  форма  свідомості.  Тому,  незважаючи  на  кризи
           окремих  ідеологій,  всі  уявлення  про  кризу  ідеології  в  принципі  як
           форми свідомості виявляються ілюзіями.

                          Звичайно, це не знімає питання про можливу ілюзорність самих
           ідеологій, ідеологічних конструкцій. Адже будь-яка ідеологія містить у
           собі елементи недостовірності, утопізму. Ідеології завжди ведуть мову
           не тільки про минуле і теперішнє, але й про майбутнє. А уявити собі це

           майбутнє  в  його  реально-конкретних,  достовірних  рисах  загалом
           неможливо. З іншого боку, автори ідеологій, щоб притягнути на свій бік

           якомога  більше  прибічників,  намагаються  зобразити  райдужні
           натхненні  перспективи,  в  які  можуть,  звичайно,  вірити  і  самі,  але
           елементи  утопізму  при  цьому  обов’язково  наявні.  Проте  це  не  дає
           підстав  характеризувати  ідеологію  загалом  тільки  як  «хибну

           свідомість».
                           Принципово  іншим  явищем,  на  наш  погляд,  є  свідома
           міфотворчість  творців  чи  пропагандистів  конкретних  ідеологій.

           Політичні  міфи  –  це  ілюзорні  уявлення,    навмисно  застосовувані
           політичними силами для впливу на маси. За допомогою міфів нерідко

                                                          275
   270   271   272   273   274   275   276   277   278   279   280